Байдарки для всієї сім’ї: як у Луцьку та області популяризуватимуть водний туризм

Розповідь про береги Стира та їх мешканців супроводжував лише рівномірний плескіт весел. Ми минали вербові хащі, круті схили та приватні мініпристані. Минали рибалок, які осудливо дивилися, як зграя кольорових човнів тривожить воду. Минали підлітків, які «тусувалися» під мостом, стрибали на «тарзанці» та бажали нам щасливої дороги.

Волинський обласний центр національно-патріотичного виховання, туризму та краєзнавства залучає до активного відпочинку та занять спортом понад 1800 дітей з усієї Волині. Водний туризм, спортивне орієнтування, велотуризм та піші походи допомагають спрямувати дитячу енергію в корисне русло, загартувати та познайомити з рідним краєм.

На літній сезон у Центрі вирішили більшу увагу зосередити саме на водному туризмі. Тож скоро стартують регулярні сплави для дітей та дорослих. Протестували новий формат 8 червня на короткому маршруті Боратин – Луцьк. Взятися за весла довелося і журналістці Район.Луцьк.

Наша подорож почалася від дверей Центру національно-патріотичного виховання, де зібралися трохи знервовані журналісти-учасники першого сплаву, майже всі з яких ледве вміли плавати та вперше потрапили на такий захід. Організатори відразу ж заспокоїли нас, що поряд будуть досвідчені веслярі, а ми будемо в рятувальних жилетах.

На спеціальні кріплення завантажили байдарки, учасники завантажилися в автомобілі і, поки закінчували останні приготування, директор Центру Богдан Бальбуза розповів, що в напрямку популяризації водного туризму вони вже проводили деякі масові заходи. Зокрема, перший захід під назвою «Дні відкритої води» провели у Гаразджі.

«Раніше туризм був більше спортивний. Тобто, діти змагаються, роблять чемпіонат, сходяться 10-15 команд з області і гребуть за технічними характеристиками. Зараз ми хочемо робити по-іншому. Має бути вже не 10 чоловік, а 500, які гребтимуть. А вже з тих 500 зможе виокремитися 10 талановитих спортсменів. Якщо зробити на Волині водний спорт масовим, то згодом у нас буде багато сильних спортсменів», – зазначив директор Центру.

За словами Богдана Бальбузи, якщо перетворити спорт у хобі та залучати багато людей, у Луцьку та громадах можна буде створити середовища водного туризму. Він каже, що для початку громади можуть закупити байдарки та дати можливість дітям займатися безкоштовно. Центр національно-патріотичного виховання готовий надати своїх інструкторів, або ж навчити місцевих жителів. Наразі, одна громада вже збирається почати закупівлі, а з іншою планують вести переговори.

Богдан Бальбуза також розповів, що в Гаразджі знову планують провести масовий захід, але вже під іншою назвою. Протягом кількох днів діти зможуть безкоштовно спробувати себе на байдарках, у спортивному орієнтуванні, турнірах з футболу, волейболу, тенісу.

«Якщо цей проєкт спрацює, ми обточимо все зайве, що не вийде, і будемо розносити цей досвід по області. Ми хочемо зробити щось справді яскраве, цікаве й захопливе. Якщо воно безкоштовне, воно не повинне бути ніяким. Хоч у нас нема бюджету, ми все одно стараємося додати дрібних, але яскравих деталей, щоб зацікавити дітей і щоб вони хотіли приходити до нас ще», – додав директор центру.

За словами Богдана Бальбуза, їхня мета залучити дітей до середовища, яке позитивно на них впливатиме, змінюватиме їх на краще. Для цього необхідно регулярно проводити подібні заходи.

Після цього ми рушили до пункту відправлення в Боратин. На в’їзді в село учасників зустрів місцевий краєзнавець та методист Центру Віталій Гнатюк, який повів групу на старі оборонні вали, що виднілися на пагорбі. Там він розповів про історію села, чеських поселенців, роль валів у двох світових війнах та місцевого мешканця, якого повісили на цьому пагорбі. З вершини пагорба було добре видно чеську церкву, саме село та людей, що працювали в полі.

Оборонні вали в Боратині

Краєзнавець Віталій Гнатюк

Після короткого переїзду ґрунтовою дорогою ми дісталися річки. За сотню метрів від машин з похиленою дерев’яної будівлі в цей час вийшов хлопчик років десяти з жінкою, які несли потріпану життям одномісну байдарку. Вони швидко спустили її на воду і хлопчик почав плавати туди-сюди. Поки вихованці Центру знімали з авто свої байдарки до хлопчика приєдналися ще кілька дітей, найстаршому з яких було близько 14.

Виявилося, що тут тренуються юні боратинські веслярі. У них старе спорядження, але це лише спонукає їх працювати ще більше і показувати хороші результати.

Богдан Бальбуза в цей час розповів, що Центр національно-патріотичного виховання має стати осердям позашкільного дитячого та юнацького руху в області. Для цього вони організують ряд масових заходів, зокрема й на воді. Окрім, вищезгаданого заходу в Гаразджі, на початку липня схоже діятиметься в Рокинях. Також цього літа стартують сплави для сімей.

«Є проблема, коли батьки заробляють гроші, дитина десь сидить в інтернеті і контакти розбігаються. Сімейні сплави мають на меті це трошки з’єднати. Коли цілей день гребеш, говориш, тоді вечірня ватра, співи. Це має об’єднати сім’ї», – запевнив директор.

Богдан Бальбуза

Діти також займаються в гуртках спортивного туризму. Впродовж року вони беруть участь у шкільних, районних, обласних та всеукраїнських змаганнях. За словами Богдана Бальбузи, наразі завданням Центру є сприяти наявності таких гуртків та всього необхідного спорядження у всіх громадах Волині. Для цього планують запустити мережу спортивних таборів.

«Насправді, позашкілля – це цікаво, просто його треба правильно подати. Додати 10-15 дрібних деталей. Наприклад, дати за призові місця футболку з написом «Гребу, як бобер». Дитина буде носити цю футболку з гордістю і буде хотіти брати участь в таких заходах і надалі», – підсумував директор Центру.

Байдарки спустили на воду і настав найстрашніший момент для всіх початківців. Потрібно було залізти в човен так, щоб він не перекинувся і не поплив без тебе. На щастя, всі впоралися з цим завданням і ми рушили Стиром у напрямку Будинку з химерами скульптора Голованя.

Гілля дерев діставало до води протягом майже всього маршруту. З кущів стирчали вудки самотніх рибалок, з гілляк на воді виднівся сумний похилений знак «р. Стир», якого змило з берега, а місцями було чути запах шашлику. Підлітки під мостом побажали нам щасливої дороги і продовжили «тусуватися». Ми проминули кілька немалих будинків, які нависали над водою, та одну непомітну трубу, з якої текло щось, про що краще не знати. На Центральному пляжі Луцька ближче до обіду вже було досить людно, попри будній день. Стир повільно рухався, ніби обрамляючи цю метушню, а ми рухалися разом із ним.