Олег Скрипка на Бандерштаті: про українську культуру та заборону телевізора вдома

06 Серпня 2017, 17:56

2520

На третій день «Бандерштату» у гості завітав відомий музикант Олег Скрипка.

Соліст гурту «Воплі Відоплясова» говорив із слухачами про український культурний концепт.

Послухати Олега Скрипку зібралось багато людей.

Район.Луцьк пропонує невеликий розмовний цитатник митця. Текст подаємо без змін.

«Теза «українська ідея» часто лунає в просторі. Ми всі прекрасно розуміємо, що всі ці роки незалежності ми просто ходимо по колу.

Культурний простір – це теж саме, що душа у людини. Якщо ми не піклуємось про душу то вона помирає, так і в нас в Україні – навіть відійшла територія.

По факту бачимо, що приватних зусиль у нас не вистачає... і постійно крутиться розмова, що держава має зробити і те і те. Без комплексних ефективних рішень ми не можемо цього зробити..

Я спостерігаю цікавий феномен: з одного боку ми бачимо відродження української музики, культури, з’являється багато нових артистів, але чомусь ці артисти не можуть підкорити цю нашу сцену.

А чому? Тому що українська сцена не належить українцям.

Ми побачили багато нових, не україномовних артистів на наших українських екранах.

Україна розділилась на дві частини. На тих людей, які ідентифікують себе з Україною, вони переймаються долею держави, волонтерять і так далі. Вони витрачають свої сили на це, їм якби не до музики.

Є українці, які проживають тут і їх головною тезою є фраза «це не наша війна», що це Порошенко щось придумав і там колотять бабки. Вони слухають рок-музику, вдягають круті шмотки і ходять на тусовки.

Ця теза має не українське походження. Україна протидії цьому не робить, на рівні держави, і знову ми в культурному питанні відкочуємось назад.

На сьогодні популярне питання: як добитись успіху. І кожен психолог скаже: в першу чергу полюби себе.

Якщо ми самі про себе нічого не знаємо: не знаємо традиції, не слухаємо українську музику, не дивимось українські фільми і так далі, то чому Європа має за нас це робити?

Треба заволодіти своїм власним ринком, а тоді вже вийти на інші ринки. Треба починати з нашої країни.

Ми з «ВВ» їздили по гастролях, співали пісні, і я помітив що наша аудиторія зменшилась.

Коли ми їдемо закордон, ми граємо для українців які живуть там. Приходить незначна кількість не українців, десь 20%.

Діаспора набагато більш патріотична, ніж в нас люди в Україні, діаспору треба задіювати.

В нас така звичка в Україні – звертати увагу на те, що люди говорять, а не на те, що роблять.

І ми вибираємо таких людей, що говорять, але роблять мало. Це проблема знову ж таки в нас.

Хоча, коли ми їхали до Луцька, то таке відчуття що їхали по Європі.

Треба щоб інформаційний простір був україномовним, друге питання – якість того україномовного продукту.

От був випадок, коли я бачив 12-річних дівчат, які танцюють майже голі, чуть не стриптиз, а батьки дивляться на них і думають, що їх діти причетні до великого мистецтва.

Тож, що дітям в голову закладеш, у те вони будуть вірити, те будуть робити.