«Навіть у Німеччині хочеться маминого борщику»: луцький баскетболіст розповів про кар’єру за кордоном

Колишній гравець «Волиньбаскета» Артем Шелуха готується до третього повноцінного сезону у складі німецької команди «Астро Старс Бохум».

Літо – це пора тривалого затишшя в українському баскетболі. Однак не цього року: протягом червня луцькі шанувальники «м’яча у кошику», затамувавши подих, спостерігали за міжнародними успіхами Максима Дейни та Дар’ї Завидної на чемпіонатах світу з баскетболу 3 на 3. А два тижні тому «секретні служби» доповіли, що на канікули до Луцька приїхав гравець чемпіонського складу «Волиньбаскета» 2012-го року Артем Шелуха, який зараз виступає у Німеччині. Тож не скористатися можливістю дізнатися більше про тамтешній баскетбол та наші успіхи у ньому можна було вважати своєрідним «ейр-болом» для автора цих рядків…

Той самий чемпіонський склад «Волиньбаскета» 2012-го року

Коли в Німеччині – серед своїх

Артем зізнається – над варіантом переїзду до Дойчланду свого часу ретельно роздумував, хоча мав можливість це зробити, адже мав німецьких родичів. Останні міркування розвіялися, коли побачив відсутність стабільних умов праці в Україні. Тоді й твердо вирішив пошукати щастя за кордоном.

Спочатку, як розповідає луцький баскетболіст, досить нелегко було долати бюрократичні дрібниці з документами та дозволами на роботу та проживання у Німеччині. Однак уже тоді почав відвідувати спортивний зал та навіть грати баскетбол. А там де людина щось шукає – обов’язково можна піймати удачу за хвіст. «Якраз один із моїх знайомих побачив мій рівень гри та запропонував поїхати на перегляд до команди з Бохума, адже його друг знав одного із спонсорів клубу», - розповів Артем Шелуха.

Як виявилося, таланти лучанина у самому розквіті сил (а на той момент йому було 27 років) сподобалися місцевим тренерам, тому вони одразу підписали з ним контракт навіть попри те, що тоді, у сезоні 2014-15, ще не могли його заявити на чемпіонат. Утім, вже наступного сезону екс-гравець «Волиньбаскета» увійшов до повноцінного «ростера» «космічних зірок» з Бохума (команда називається «Astro Stars Bochum» - прим. авт..).

«Найбільше вразила організація»

За два сезони Артем Шелуха зумів стати основним гравцем своєї команди, навіть попри велику кількість легіонерів, які грають за неї. У останньому чемпіонаті Другої Бундесліги Pro B (третій за силою дивізіон німецького баскетболу) команда з Бохума стала справжньою несподіванкою. «Регулярний чемпіонат своєї Північної конференції ми завершили на п’ятому місці. Однак у плей-офф зуміли продертися до півфіналу, причому на шляху перемогли команду, яка була першим номером нашої конференції. І лише у передостанньому раунді з рахунком 1:2 у серії ми поступилися майбутнім переможцям турніру – а це була третя команда «Ульма» («Weißenhorn Youngstars» - прим. авт..), яка у підсумку стала переможцем усього чемпіонату», - розповів спортсмен з Луцька.

Екс-гравець «Волиньбаскета», рівненського «Пульсара» та львівської «Політехніки-Галичини» відзначив, що найбільше його вразив сам підхід до баскетболу в новій країні. «Мені завжди здавалося, що Німеччина – це чисто футбольна країна. Однак навіть на наші баскетбольні матчі збирається аншлаг – по дві-три тисячі вболівальників заповнюють арену. А у самій команді – безліч вікових груп, кожна із яких має по дві-три команди», - з подивом ділився враженнями Артем. При цьому він додав, що у третьому дивізіоні є й багатші команди, рівень організації яких можна порівняти з командами нашої Суперліги.

Святкування гравцями «Бохума» чергової перемоги

Ресторани, боулінг та покер з американцями

Мовний бар’єр та період адаптації до нової системи тренувань у Бохумі були першими труднощами у німецькій кар’єрі Артема Шелухи. «На початку кар’єри за наявності декількох американців у складі тренер намагався спілкуватися англійською, однак робив це так, що його не розумів ніхто», - з посмішкою згадує спортсмен. Утім, потроху вийшло вивчити і місцеву мову, і постійно практикувати «інгліш».

Товариші на майданчику та поза ним – вільний час партнери по команді також проводять разом. Великій людині треба багато їсти – тож Артем з друзями є частими гостями різноманітних ресторанів з ситними стравами. «Також ми з товаришами відвідуємо боулінг, а американці особливо полюбляють грати покер», - розповів баскетболіст.

Особлива увага у німецькому спорті приділяється спілкуванню з фанами команд. Тож Артем Шелуха у «Бохумі» також постійно спілкується з уболівальниками. Розповідає – іноді під час акцій потрібно й «відпрацьовувати» гроші спонсорів, хоча й самим гравцям команди, і людям такі заходи до вподоби. «У нас є декілька десятків найвідданіших фанів, які їздять на кожну нашу гру. І під час кожного матчу ми вітаємо одне одного своєрідними жестами, танцями та вигуками – це наші командні ритуали», - каже баскетболіст.

А ще з уболівальниками запросто можна зібратися за келихом пива. «Так, пиво у німецькому спорті – як закон. Це не означає, що його тут п’ють відрами, однак келих-другий дозволяють собі усі». Про це Артем просив не розповідати, однак наші прагнення «розвивати масовий спорт» та «приводити людей на трибуни» із забороною навіть на пиво змусили. Учіться, як то кажуть, люди, робити спорт відпочинком для людей…

Артем Шелуха у колі друзів - Едуарда Федчука та Миколи Полюляка

«Якби була стабільність – повернувся б додому»                                       

Європа Європою, а своїх коренів Артем Шелуха не забув. І за баскетболом українським стежить постійно. «Як мінімум ігри «Волиньбаскета» дивлюся усі. Як і матчі команд, за які грають мої товариші», - каже він. Не менше стежить і за прогресом молодих – зокрема, Максима Дейни, який улітку захищає честь юнацьких збірних України з баскетболу. «Коли вам уже тридцять, такої перспективи уже немає. Тому зараз я паралельно з баскетболом навчаюсь у Німеччині – як не як, про майбутнє думати потрібно завжди», - додає Артем.

А після зізнається: хочеться додому. «Все-таки у нас краще, адже можна зайти і навіть з’їсти маминого борщику. Якби у нашому спорті була якась стабільність у фінансовому плані – обов’язково повернувся б до рідного Луцька», - припустив екс-гравець «Лицарів». А нам лишається тільки сподіватися, що настануть такі світлі часи, коли наші талановиті баскетболісти залишатимуться на Батьківщині й саме тут куватимуть силу нашого місцевого спорту...

Дмитро КУЗНЄЦОВ