Одне іншому не завадить: луцький веслувальник вразив усіх рекордом у змаганнях з гирями

Для того щоб підіймати важкі гирі багато разів – не потрібно бачитись із ними кожного дня.

Саме у цьому нас переконав луцький спортсмен Євген Бацаєв. Чоловік поставив рекорд у гирьових змаганнях на ХІV корпоративній спартакіаді «VolWest Group».

Вони проводились у Луцьку на базі культурно-розважального центру «Adrenalin City», 29 липня.

Одними з найцікавіших та видовищних стали змагання з гирьового спорту серед чоловіків, де учасникам потрібно було підіймати дві гирі вагою 16 кілограмів протягом п’яти хвилин.

Продемонструвати силу рук та витримки зібрались шестеро впевнених чоловіків. Один за одним учасники показували вражаючі результати: 45, 96 разів.

Та глядачі ще не знали, що їх чекає попереду. Залізний інвентар потрапив до рук, не такого важкого, але м’язистого Євгена. Чоловік працює технологом на Демидівському консервному заводі.

Тому представляв об'єднану команду «Сімейний продукт», до якої увійшли СІD Media Group, Демидівський консервного завод та мережа піцерій «Тарантелла».

Тож результат – 120 підйомів – вразив усіх. Крім того, така кількість піднімань стала рекордною серед усіх чотирнадцятьох спартакіад.

Як з'ясувалось, Євген ніколи не займався таким видом спорту і навіть не готувався до цих змагань, але став переможцем. Виникає питання: як так? Тут йому у нагоді стало плавання та веслування, чим лучанин колись займався професійно. 

Тож з чого все розпочиналось та як витренувати силу волі й м’язи?

Будучи зовсім юним, у п’ятирічному віці, Женя почав відвідувати секцію плавання. Це була справжня дитяча мрія – стати Чемпіоном Світу. Її хлопча плекало протягом восьми років.

«Мені подобалось плавання. Та й на тренування я ходив з великим задоволенням. Поки в мене не почалась алергія на хлорку, це було дуже не просто, ніс був закладеним майже завжди. Але і тоді я не перестав горіти цим видом спорту.

Я тренувався професійно й заняття у воді були чотири години в день. Все зупинилось тоді, коли тато зрозумів, що псується моє здоров’я, і заборонив мені займатись. У цей період часу, здавалось, вже нічим мене не можна було зацікавити, мрія дитинства зруйнувалась».

Євген – активний ще змалку, тому довго сидіти без заняття не зміг. З дванадцяти років почав займатись, як і його тато – веслуванням. Правда не в байдарці, як батько, а в каное. 

1

«Це як на велосипеді, раз навчився – і вже не забудеш», – говорить про веслування Євген. І вже через рік тренувань він займає призове місце на відкритому чемпіонаті у місті Дубно, що на Рівненщині.

«Так, це були мої перші змагання. Тоді ми змагались на дистанції три кілометри. Я посів друге місце, виграв вазу, привіз додому і мама була дуже рада», – посміхається спортсмен.

Крім того, веслувальник побував на чемпіонатах України, міжнародних змаганнях у Білорусії та Росії, де здобував перші й призові місця.

Закінчивши школу №5 у Луцьку, Євген Бацаєв вивчав хімічні технології у Києві. Але і спорт не закидав. Саме зі столиці юнак привіз до Луцька, на той час, зовсім новий вид спорту – драгонбот.

Довідка: Драгонбот - велике 20-місне каное, з головою дракона і хвостом. Попереду сидить барабанщик, який б'є у великий барабан, задає ритм веслувальникам. Двадцять веслувальників сидять по десять з кожного боку. На кормі перебуває керманич.

«Так сталось, що в Луцьку я першим спробував цей вид спорту, тоді про нього ще не знали, не говорили. Приїхавши, я одразу розповів усім своїм друзям, колегам по спорту. Він зародився в Китаї, там цим займається близько трьох мільйонів, а в Україні десь півтора тисячі людей. Зараз цей вид спорту більш розвинутий та відомий у світі».

Зараз Євгену тридцять, професійно уже не займається, але у його розпорядку дня все ще присутні два тренування, присвячені веслуванню. Він вважає, що спорт створений в першу чергу для здоров’я, а тоді вже для всього іншого. 

А поєднувати роботу технолога й заняття спортом, за словами героя, зовсім не важко.

«Їдучи з Демидівки (місце роботи у Рівненські області) додому зупиняюсь за 10-12 кілометрів. Там пересідаю на човен і добираюсь вже так. Зате, до сім’ї приходиш свіженьким і без стресу», – зазначає Євген.

Крім основної роботи, чоловік є тренером з драгонботу. Тож веслування у нього аж ніяк не відбереш. Також він захоплюється раллі, але участі у змаганнях поки що не бере.

Наш герой переконаний, що у будь-якій справі головне – бажання чомусь навчитися та чогось досягти.

Марія ВАВРИНЮК