Працівниця культури зі Шклиня присятила роботі все життя

Олена Рожій

Автор(ка)

28 Березня 2021, 17:40

2241

Галина Павлівна Русюк

Галина Павлівна Русюк народилася у рік голодомору 8 квітня 1933 року на Полтавщині в сім’ї колгоспників.

Про це йдеться на сайті Городищенської громади.

«Батьки розповідали, щоб врятуватись від голоду, їли гнилу торішню картоплю, варили суп із акації, товкли кукурудзяні качани. Від голоду померло людей більше, ніж на війні. Хоча важкі часи були, я закінчила в 1949 році школу (10 класів)», – розповідає пані Галина.

«Після закінчення школи побувала у Каневі на могилі Тараса Шевченка. Там були присутні письменники Рильський, Тичина, Воронько, Сосюра та племінник Шевченка», – з гордістю пригадує героїня.

Галина Павлівна з дитинства мріяла стати культпрацівником, любила читати книги, співати, грати ролі. У 1950 році її мрія почала здійснюватись: дівчина вступила в культурно-освітній технікум м.Трембля Тернопільської області на бібліотечний відділ.

У 1954 році, по закінченню навчання у технікумі, була направлена на роботу на Волинь – у село Шклинь (на той час Сенкевичівський район) бібліотекарем. Сподобалось село, привітно зустріли люди. Працювала творчо і завзято. Бібліотека наповнилась дитячим сміхом, читачами.

«Всі роботи, які мені доручали я виконувала сумлінно і добросовісно».

Тут героїня зустріла своє кохання. Майбутній чоловік Микола Демидович працював завідувачем місцевого клубу, гарно співав, малював.

У 1964 році бібліотеку об’єднали з клубом і Галина стала працювати завідувачкою клубу. Організувала при закладі культури драматичний гурток художнього читання. На сцені оживали інсценізації творів українських письменнків І.Нечуя-Левицького «Кайдашева сім’я», М.Старицького «За двома зайцями», І.Котляревського «Наталка Полтавка», Г.Квітки-Основяненка «Сватання на Гончарівці».

Згадує Галина Павлівна і тішиться як уміло грали ролі самодіяльні артисти Степан та Василь Ковальчуки, Марія Ковальчук, Лариса Старчук, Марія Рудь та багато інших.

Клуб був переповнений молоддю, було цікаво і весело. Запрошувались на районні огляди, конкурси, за що наша героїня нагороджена грамотами та подяками.

«По різному було, – пригадує Галина Русюк. Добрі і тяжкі хвилини… Рано помер чоловік. Виховувала і навчала дітей сама, дочка Любов і син Микола закінчили вищі навчальні заклади і роз’їхались із маминого гніздечка. Мене завжди надихала жити та іти вперед улюблена робота. Я дякую Богу за все: за довголіття, за те, що мене і досі не забувають колеги, які працюють нині».

Любить героїня життя, понад усе – своїх дітей, онуків, правнуків і завжди чекає на них. Любить своє рідне село, коли просинається і засинає. Згадує найактивнішого читача бібліотеки – Анатолія Никонюка і щиро дякує за те, що він піклується про рідну місцину, де народився і виріс. Саме завдяки йому чимало зроблено у Шклині. Як-то кажуть: любив читати книги – став справжнім господарем.

Галина Павлівна додає: «Я жила роботою (10 років стажу бібліотечного працівника і 25 – клубного) і зараз, подумки, і досі у тих роках… Хочеться, щоб у кожному населенному пункті був куточок культури, де можна взяти книгу, поспілкуватися, організувати свято з аматорами села, тоді буде життя цікавішим, ми будемо добрішими – не черствими, а здоровими. Бо спілкування дає багато позитиву. Мені скоро 88, але душею я завжди молода!»

Її люблять і поважають односельчани, часто навідують. Вона працьовита, вправна господиня, яка не одного поласувала смачним домашнім хлібом і пирогами.

Читайте також: Громада компостує: у Боратині та ближніх селах борються зі спалюванням листя