Луцьк Косачівський: ВНУ організував екскурсію містом

24 Лютого 2021, 10:35

2927

Волинський національний університет організував екскурсію містом

Волинський національний університет імені Лесі Українки з нагоди дня народження патронеси вузу організував мандрівку містом.

У вівторок, 23 лютого, до мандрівки долучилися журналісти Район.Луцьк.

Екскурсію проводила завідувачка музею Лесі Українки у ВНУ Тетяна Данилюк-Терещук.

Охочі прогулятися Косачівським Луцьком зустрілися біля пам’ятника Лесі Українці. На Театральному майдані міста він з’явився у 1977 році.

«Леся, здається, дивиться на нас і Театрального майдану», – підкреслила Тетяна Данилюк-Терещук.

Від центру міста мандрівники вирушили до замку Любарта. Проходили вулицею Лесі Українки, на якій лунали пісні місцевих музикантів. Зупинилися біля пам’ятника Костю Шишку.

Тетяна Данилюк-Терещук розповіла, що поет-шістдесятник продовжував традиції Косачів. Не дарма пам’ятник поету знаходиться на вулиці Лесі Українки, на якій лунають пісні та вирує життя. Кость Шишко постійно мусив бути серед людей, міг годинами напам’ять декламувати вірші.

Гуляючи вулицею, згадували про Модеста Левицького. Відомий культурний діяч, лікар та педагог викладав українську мову у Луцькій українській гімназії. Він спілкувався із родиною Косачів та лікував Лесю Українку. Про свого лікаря-рятівника письменниця неодноразово згадувала в листах.
Тетяна Данилюк-Терещук розповіла, що родина Косачів переїхала у Луцьк у 1879 році.

«На той час родина Петра та Ольги Косачів – це Михайло, Лариса та маленька Ольга, якій було два роки. Саме спогади Олени Пчілки та коментарі Ольги Кочас-Кривинюк розповіли нам про життя письменниці у Луцьку», – зазначила Тетяна Данилюк-Терещук.

Під час екскурсії завідувавачка музею Лесі Українки розповіла, що перша окрема оселя Косачів була неподалік річки Стир. Говорили про спогади Ольги Кочас-Кривинюк, яка пам’ятала, як Леся Українка гралася із Михайлом паперовими корабликами.

«Відома історія про луцьких півнів, про яких постійно жартувала письменниця. Леся Українка сказала українкою про те, як гарно півень співає, а служниця почула і сказала, як то так, що діти Петра Косача говорять українською. Адже батько Лесі Українки був головою Луцько-Дубенського повітового чиншових справ. Відтоді, як згадує Ольга, Леся постійно жартувала, що якби знала, що так піде у легенди, то сказала би щось мудріше», – розповіла Тетяна Данилюк-Терещук.

Біля будинку Косачів присутні говорили про те, як Леся Українка любила Луцьк.

«Якби там не було, Луцьк став містом Лесиної надії. Тут з’явився її твір «Надія»… Коли вона писала цей текст, можливо, у неї були перші негативні емоції. Далі історії свого луцького життя вона втілить у поезії «Віче». Луцьк виринув прекрасним спогадом Лесі Українки», – розповіла Тетяна Данилюк-Терещук.

У старому місті не оминули і костел.

«Луцький орган вразив Ларису Косач. Вона завжди казала, що вона чула багато органів, але саме луцький її найбільше вразив», – зазначила Тетяна Данилюк-Терещук.

Під час мандрівки говорили і про життя родини у будинку, що у старому місті.

«Друзів особливо не було. Гості не часто збиралися. Саме тут Леся Українка починає вчити французьку мову та займатися студіюванням фольклорестичних джерел», – розповіла Тетяна Данилюк-Терещук.

Саме у Луцьку письменниця зрозуміла, що пісня без мелодії – це мертва пісня. Про це також розповіла завідувавачка музею Лесі Українки. Про велич та талант патронеси ВНУ говорили і біля замку Любарта. Зазначили, що під час усієї мандрівки у місті була особлива атмосфера.