Люди з нашого району: Дмитро Глазунов, голова правління ВОГО «Волинська обласна лікарняна каса» та БФ «Рідна Волинь»
На честь дня народження Дмитра Глазунова Район.Луцьк пропонує вашій увазі учасника нашого фотопроекту, який працює на вулиці Шопена.
Часто такі офіційні особи постають в уяві серйозними, прагматичними, проте завжди є дві сторони медалі. Одну з них, особисту, ми відкриємо у цій статті.
Отож, пропонуємо розповідь про голову правління ВОГО «Волинська обласна лікарняна каса» та благодійного фонду «Рідна Волинь» Дмитра Глазунова устами рідної сестри, яка вирішила оригінально привітати брата з днем народження.
«Коли мені було два роки, мама залишилась одна з двома дітками. Усі свідомі роки він був мені за батька: забирав із садочка, а пізніше зі школи возив у «Артек» і «Молоду гвардію».
У 1991 році, коли раптово помер дідусь, брат повністю сам організував поховання (мама у цей час була за кордоном у відрядженні). На свої перші зароблені гроші поставив пам’ятник бабусі з дідусем. А свої найперші гроші він заробив у молодших класах, коли збивав ящики на канікулах у Ківерцівській школі. Уже більше двадцяти років хворіє наша мама на важку недугу. Вона інвалід першої групи, а тому потребує постійного догляду. Щоб ви розуміли, був такий період, коли треба було 5-6 разів на ніч встати, щоб допомогти перевернутись, а зранку знову до роботи.
Сьогодні всі сусіди бачать, як молодий красивий чоловік щоденно веде за ручку хвору матусю на прогулянку.
Вражає те, що за що б не брався, усе доводить до логічного завершення.
У 2004 заснував ВОГО «Волинська обласна лікарняна каса» і став головою правління, яка на сьогодні налічує до 10 тисяч членів. За цей період в охорону здоров’я було вкладено мільйони гривень, врятовано більше сотні життів при інфарктах та інсультах. І саме завдяки йому медзакладам надається те, чого не може надати держава, адже за кошти каси щоденно лікуються та обстежуються волиняни.
Якось я його запитала: а ти міг би запровадити в Україні страхову медицину? І він з щирою посмішкою відповів: «Елементарно, за півроку».
У 2014 очолив благодійний фонд «Рідна Волинь», який продовжив традиції творити добро. Волиняни і досі пам’ятають надзвичайно теплі та зворушливі вечори пам’яті Бориса Клімчука, Віктора Чебліна, Андрія Снітка. Після останнього в Маневичах 21 серпня минулого року було прийняте колективне звернення громади до Президента про присвоєння Андрію звання Героя України, що і відбулося у жовтні. Як керівник проекту за участю меценатів і талановитої команди він створив науково-популярне видання під назвою «Борис Клімчук: «Я – син Волинської землі»», яке високо оцінили як в Україні, так і за кордоном.
Разом із заслуженим діячем мистецтва України Віталієм Іваницьким уже три роки фонд «Рідна Волинь» займається «Мистецькою терапією» із бійцями АТО, які проходять реабілітацію в обласному госпіталі інвалідів, де за цей період побували і народні, і заслужені артисти України: Павло Зібров, Василь Попадюк, Богдан Бенюк, Степан Галябарда, Василь Чепелюк, Галина Конах та багато інших. А наші хлопці відвідують чи не усі найцікавіші розважально-пізнавальні заходи у Луцьку.
Задля досягнення благородних цілей брат проламує стіни. Для нього немає нічого неможливого. Завдяки своїй принциповій позиції отримав декого з «ворогів», але друзів набагато більше.
Дмитро апріорі не причетний до корупції, бо ніколи не був у владі, не торкався бюджетних коштів. Легко звітує за власні статки.
Високий, худорлявий, спортивний. День розпочинає із зарядки, підтягування на турніку, віджимання і т. ін.
Ось такий він. Для нас Дмитро – усе: і надія, і опора. Були часи, коли не маючи ані грошей, ані покровителів, «витягнув» нашу маленьку сім’ю. Якби мене спитали, яким повинен бути справжній чоловік, я б сказала: «Таким, як наш Діма»».
-
Сьогодні
-
Завтра
-
Незабаром