«Чемпіоне, оле-оле-оле»: «Луцьксантехмонтаж» знову тріумфує у першості області з футболу

03 Липня 2017, 15:18

5784

Лучани здобули вольову перемогу у Володимирі-Волинському та втретє поспіль стали найсильнішою командою Волині.

Втомлена, але задоволена собою команда по дорозі назад у автобусі, веселі підколювання однин одного та капітанська пов’язка, яку вперто не хотів знімати гравець «будівельників» Василь Олійник, постійно заряджаючи першу частину заголовку цього матеріалу – яскравий підсумок сезону для «ЛСТМ». Утім, останній виїзд команди був не таким легким, а у другому таймі поєдинку чемпіонські перспективи за траекторією параболи відхилялись від осі бажань луцьких футболістів…

Проведення останнього туру чемпіонату в режимі паралельних матчів змушувало десь спрямовувати погляд на Ковель. Там місцева команда грала проти боратинської «Ласки» – єдиного колективу, який міг відібрати чемпіонські медалі у «ЛСТМ» в разі осічки останніх у Володимирі-Волинському.

Читайте також: Двічі «за комірець»: Боратин зберігає інтригу в чемпіонаті області з футболу

А те, що втрата очок у такому матчі не буде сенсацією, гості стадіону спорткомплексу «Олімп» зрозуміли вже з перших хвилин гри. Хлопці з «ДЮСШ-ВІК» виглядали набагато розкутіше, аніж грізні суперники, допускаючи мінімум помилок у захисті. Молодь з Володимира й сама подовгу тримала м’яч, накочуючи хвилі власних атак, тож результатом 0:0 після першого тайму могли бути задоволені саме лучани, у яких до перерви відверто не працювали фланги, а Тарас Кабанов хоч і вигравав майже усі свої єдиноборства, однак далі розвернутися прудконогі опоненти йому не давали.

До слова, у Ковелі після першого тайму на табло також були нулі. А перерва дала змогу обговорити матч з місцевими уболівальниками. Зійшлись на тому, що Володимир поки кращий, однак у складі лучан є гравці, які можуть вирішити долю матчу одним дотиком. Як виявилось, ця розмова була віщою…

По одній заміні у перерві від тренерів (причому господарі взагалі поміняли голкіпера) – і знову в бій. Хоча ситуація на полі залишалася небезпечною для «ЛСТМ»: Андрій Пушкарчук та свіженький Вадим Комзюк активніше запрацювали на краях, однак реальних шансів для своїх форвардів так і не створювали. А от самі повинні були пропускати: шикарний удар зі штрафного вдався Олександру Климцю – поперечина! Тривожний дзвіночок не подіяв – на 61-й хвилині гри затяжна позиційна атака «ДЮСШ-ВІК» чітко перемістилась з правого флангу в центр, а там Артур Рябов з-за меж штрафного майданчика більярдним ударом поклав «кулястого» до нижнього кута воріт Дмитра Семченка – 1:0!

Гравець «ДЮСШ-ВІК» Олександр Климець ледь не забиває штрафний

Тим часом у паралельному поєдинку «Ласка» відкрила рахунок у матчі проти «Ковеля-Волині». І хоча самі гравці «ЛСТМ» ще про це не знали, перспектива втратити титул чемпіонів або ж зіграти додатковий чемпіонський матч у випадку рівності очок (а таке могло бути у випадку поразки від Володимира та нічиєї у Ковелі) «дамокловим мечем» нависла над «будівельниками».

Утім, навіть у найбільш незручній ситуації можна зберігати спокій, якщо у твоєму складі є такі футбольні глиби, як Тарас Кабанов. Уже за декілька хвилин після пропущеного м’яча Олександр Неделюк відправив черговий «лонгбол» у розрахунку на антропометрію свого форварда. А той, оцінивши ситуацію, прийняв найбільш розумне та геніальне рішення, філігранно головою скинувши на Ігора Махнюка – удар, «розстріл» голкіпера і 1:1.

Найголовніше, що й самі «дітлахи», як називає багато хто молодих гравців з Володимира-Волинського, після забитого м’яча змінилися просто на очах. А у їх рухах вже не було тієї легкості, у атаках – продуманості. А чинні чемпіони області, відчувши запах крові, понеслися дотискати суперників. І якщо Андрій Пушкарчук свій вихід віч-на-віч з голкіпером не використав, то Тарас Кабанов (а хто ж іще?), протиснувшись поміж двома опонентами, не залишив їм вибору, окрім фолу в межах карної зони. Пенальті сам Кеба й реалізував – 1:2!

До кінця гри господарі поля створили лише один серйозний момент біля воріт лучан, однак Дмитро Семченко у гарному стрибку відбив удар головою після флангової подачі. А далі – незадоволення місцевих вболівальників, масштабна компенсація часу за зупинки з боку головного арбітра, фінальний свисток і щира радість гравців «ЛСТМ», які добряче по підкидували у повітря головного тренера – Олега Федюкова.

Те, що «Ласка» у паралельному матчі встигла пропустити на 88-й хвилині, уже не мало значення. Найбільша глибина складу, найбільший досвід гравців, які встигли пограти на різних футбольних рівнях – усе це з самого початку кожного сезону робить «Луцьксантехмонтаж» головним фаворитом будь-яких обласних змагань. Утім, таке досягнення, як третій чемпіонський титул поспіль, важко переоцінити.

А команда Володимира-Волинського сподобалась: якщо уже зараз там грають на такому рівні, то грандам волинського футболу вже слід побоюватись цих юнаків. Для яких, між іншим, сезон ще не закінчився, адже посеред минулого тижня команда забезпечила собі путівку до фіналу Кубка області. Який, можливо, відбудеться у Луцьку…