«Вітер з поля дув – наганяв біду»: Луцьк програє футбольну битву Ковелю

22 Червня 2017, 07:15

5897

В останньому чвертьфіналі Кубка Волині «Луцьксантехмонтаж» на своєму стадіоні у Княгининку мінімально поступився «Ковелю-Волині» та завершив виступи у турнірі.

Друга «битва титанів» волинського футболу за п’ять днів починалась під присмаком суботньої перемоги чинних чемпіонів області з рахунком 4:1. Забігаючи наперед, згадуються післяматчеві слова президента «ЛСТМ» Ігоря Чорнухи: мовляв, та перемога була впевненою лише за підсумковими цифрами, а на полі точилась рівна боротьба. Тож і цього разу про легку прогулянку під пильним поглядом Віталія Кварцяного, який приїхав на поєдинок, серед «будівельників» ніхто й не мріяв.

Пояснюючи заголовок, знову відзначимо, що у Княгининку під час матчів команди діляться на тих, хто грає за вітром, і тих, хто відчуває на собі «латентне гальмування» м’яча після спроб сильно його вдарити у бік місцевих полів. Так от, у першому таймі вітрило у бік воріт Ковеля, а Олександр Мосійчук та Олександр Неделюк намагалися закинути «за комірець» Орест Яцуку – вийшло дуже небезпечно. У ковельчан були шанси у Івана Данилюка, який двічі у швидких відривах намагався перекинути кіпера «ЛСТМ» Дмитра Семченка – також безрезультатно.

У середині тайму «будівельники» могли вистрелити одразу «дуплетом», і це нагадало б про суботню зустріч цих команд. Щоправда, тепер двічі забивати мав не Андрій Пушкарчук (у якого сьогодні, як то кажуть, «не пішло»), а Ігор Махнюк: у першому випадку він не реалізував чистий вихід віч-на-віч з воротарем, а потім, після дещо курйозної боротьби з ковельським кіпером, «кулястий» зрадницьким чином упав на поперечину воріт гостей. Один з лідерів атаки лучан під кінець тайму все ж зробив свою справу, однак гол не зарахували – офсайд. Як видно з кадру – доволі таки сумнівний. Утім, закон зворотньої сили не має, тому на перерву команди під рятувальну хвилинку спокою, яку організувала їм хмаринка, що закрила пекуче сонце, пішли без забитих голів.

Другий тайм активніше розпочали вже ковельські футболісти. А у його середині атаки гостей все частіше трансформувалися у реальні нагоди для взяття воріт – ще й вітер тепер підганяв саме їх передачі та удари, за якими не встигали «будівельники». Першим дзвіночком став майстерний прохід до штрафного майданчика Олега Марчука: його лише ціною небезпечного стандарту майже з лінії карної зони та жовтої картки зупинив Тимур Романець. Уже за декілька хвилин ковельчани вимагали від головного арбітра матчу Володимира Журибіди вилучення, коли 88-й номер «ЛСТМ» не за правилами перервав ще одну небезпечну контратаку гостей – утім, цього разу «люди у чорному» зберегли холоднокровність та залишили на полі рівні склади.

Кульмінація поєдинку настала уже після години зіграного ігрового часу: точною передачею «червоні» прямісінько по центру «вивалили» один на один із Дмитром Семченком Івана Данилюка, а той без шансів для голкіпера реалізував свій шанс – 0:1, і тріо гостьових фанів, які весь матч підтримували улюбленців, затягнуло новий «заряд».

Щойно Іван Данилюк забив єдиний у матчі та переможний гол

«Гольова» пісня ковельських фанів

Те, що «запахло смаженим», стало зрозуміло після того, як поволі почав перевдягатися на гру травмований Тарас Кабанов. А після його виходу на поле несолодко стало стовпу ковельського захисту Данилу Безкоровайному – і хоч навала «будівельників» була грубою, прямою та передбачуваною грою із закодуваннями вперед на Кабанова та Махнюка, вигравали свої єдиноборства гості дуже важко.

Утім, від справжньої спеки володіння свого голкіпера гравці «Ковеля-Волині» усе ж вберегли. На останньому колі секундної стрілки м’яч все-таки знайшов у штрафному майданчику гостей Ігоря Махнюка, однак чи то сам нападник господарів поля не повірив у те, що сталося, чи передача була дійсно незручною, але до удару по воротах чи скидки на партнера по команді так і не дійшло. А далі – свисток арбітра, радість ковельчан та їх похід до нечисленних, але відданих фанів та подяка за підтримку…

Таким чином, «Ковель-Волинь» усе ж отримав сатисфакцію за фактично програний чемпіонат Волині. Хоча й у Кубку не буде легко: серед суперників непередбачувана «Надія», завжди неприємний «ДЮСШ-ВІК», ну і, звичайно ж, «гроза авторитетів» волинського футболу та чинний володар трофею – «Стир». Чи вистачить духу завершити сезон бодай якимось тріумфом? We shall see… А для Луцька тепер головне - добити чемпіонат наступного тижня у Володимирі. Зможуть?