Фундаторка Почаївської лаври володіла луцьким селом

12 Листопада 2020, 16:26
Ганна Гойська, фундаторка Почаївської Лаври 3558
Ганна Гойська, фундаторка Почаївської Лаври

Перша писемна згадка про село Звірів відноситься до XV століття, а точніше до 1494 року. Інколи в документах зустрічається варіант назви села як Звіріво. Нині цей населений пункт входить до Луцького району Волинської області.

Одним із перших власників села, які відомі на сьогодні, був Богдан Гостський. Він походив із знаної родини Кирдиєвичів. В своєму дослідженні про це село, луцька дослідниця Олена Бірюліна пише, що в XV столітті мешканцями села були феодально залежні селяни.

Серед їхніх основних занять була розробка лісових багатств, добування руди, мисливство, бджільництво та інші заняття. Вже в ті часи існувала Звірівська пуща, завдяки якій власник маєтку добре поповнював місцевий бюджет.

В XVІ столітті власниками Звірова стають Роман Іванович та Ярофій Васильович Гостські. З часом, Ярофій викупив частку родича, і повністю заволодів землями села Звірів.

Ярофій (Єрофій) Гостський обіймав посаду луцького земського судді. В своїй суддівській роботі, а також на приватних документах, які підписував Ярофій він ставив свою родинну печатку з гербом.

«Це герб із трьома ліліями, який використовувався від середини XVІ століття панами Гостськими (Кирдеєвичами-Гостськими). На печатках Романа Гостського від 1546 р. та 1565 р. бачимо цей герб в щиті німецької геральдичної форми. Аналогічне зображення представлено також на трьох печатках луцького земського судді Ярофія Васильовича Гостського від 1565 – 1580 років.», – так описав зображенням герба Гостських дослідник Олег Однороженко.

Засновник роду Гойських – хрещений магометанин Мурза Кирдей-хан. Князі Гойські займалися не лише політикою, вони були відомими меценатами і просвітителями.

Досить цікавою постаттю була дружина судді – Ганна Гостська (Гойська). Своїми добрими справами вона на довго увійшла в історію Волині. Саме її вважають фундаторкою Почаївської Лаври.

.Ганна Гойська, фундаторка Почаївської Лаври
.Ганна Гойська, фундаторка Почаївської Лаври

Ганна походила зі старовинного шляхетського роду Козинських, який був відгалуженням від татарського роду Кердеїв. В подружжя Гостських не було нащадків, обоє вони були глибоко віруючими людьми.

Читайте також: «Збірник імен шляхти» – найстаріше луцьке видання

Ганна разом із чоловіком активно фінансували святині. Ганна Гойська видала у 1597 році лист про заснування в Почаєві чоловічого монастиря на базі старої церкви Успіння Пречистої.

Відомо, що саме у 1597 році подружжя передало в монастир – «Десять волоків орної землі. Ліс і сінокос при монастирі, на схід від нього, по дорозі до Крем'янця, Десять кіп литовських грошей щорічно (копа – три карбованці). Десятину з всякого збіжжя свого Почаївського маєтку». Ганна дала монастирю міцну матеріальну основу.

Почаїв, автор Зигмунт Фогель, 1791 р.
Почаїв, автор Зигмунт Фогель, 1791 р.

Саме Ганна Гойська передала Почаївському монастирю чудотворну ікону Божої Матері, подаровану їй Грецьким митрополитом Неофітом. Ікона Божої Матері є однією з головних християнських святинь.

Читайте також: Історія однієї відомої святині Іваничівського краю

Окрім Звірова, подружжя Гостських володіло також сусідніми селами. До речі, свій заповіт Ярофій Гостський склав у селі Крупа 27 червня 1580 року. У січні 1581 року Ярофія поховали в монастирі містечка Дорогобуж (нині село Гощанського району Рівненської області).

Свого чоловіка Ганна пережила на 40 років, але заміж не виходила, була вірна йому до самої смерті. Доживала вона віку у замку в селі Орля на Кременеччині.

Жінка вирізнялася міцним та незалежним характером, саме так згадували її сучасники. Останнім бажанням Ганни було поховати її біля чоловіка. Однак її не послухали і замість Дорогобужа, перевезли тіло в Почаївську Лавру.

Після смерті Ганни Гойської, її майно та землі перейшло у спадок за її родинною лінією Гойських і дісталося небожеві Анджею Фірлею – сину її сестри Варвари (Барбари) з Козинських.

Вдалося навіть розшукати згадку про храм у селі Звірів у ХІХ столітті. В клірових відомостях 1837 року описуються храм та святині із сусідніх сіл.

«Село Борохів, церква Іоана Богослова. Побудована невідомо коли і ким, дерев'яна з такою дзвіницею, міцна. Землі – 14 десятин, сінокосу – 2 десятини. Приписані до цієї церкви: села Звірів церква Свято-Воскресенська, с. Бощин, Свято-Покровська, села Піддубці  – Різдва-Богородиці».

Відомо, що в ХІХ столітті в Звірові мешкало 449 жителів та був 31 будинок. В ті часи в селі була дерев’яна церква, смолярня, водяний млин та виробництво скипидару.

У 1906 році село Звірів входило до Піддубецької волості Луцького повіту Волинської губернії.

В Державному архіві Волинської області знаходяться метричні книги, в яких можна віднайти відомості про мешканців села Звірів попередніх століть. Зокрема, є книги Церкви Воскресіння Христового, села Звірів Піддубцівської волості Луцького повіту за 1804-1858 роки.

Історія села Звірів на Волині є дуже цікавою та вимагає подальшого дослідження. В архівах та бібліотеках ще потрібно буде віднайти документи, які розкажуть більше про його історію.

В наступних публікаціях продовжимо розпочату історію про минувшину села Звірів.

Читайте також: «У нас на Волині відроджуєця панщина»: анонімка з помилками про Федора Калиту

 

Тетяна ЯЦЕЧКО-БЛАЖЕНКО

Коментар
28/03/2024 Четвер
28.03.2024
Афіша
  • Сьогодні
  • Завтра
  • Незабаром