Новий роман Андрія Любки та польське ЛГБТ: як минув другий день на «Фронтері»

Другий день Міжнародного літературного фестивалю «Фронтера», який минув 3 жовтня у стінах Музею сучасного українського мистецтва Корсаків, відзначився відомими іменами, невеликою невдачею та новою книгою Андрія Любки, яку розкупили до останнього примірника.

Журналістка Район.Луцьк побувала на всіх заходах цього дня, аби передати вам його атмосферу.

Дівчата з волонтерськими бейджиками біля знайомих скляних дверей вже заклопотано розкладали списки відвідувачів, маски та пляшки з антисептиком. Я прийшла до Музею Корсаків за 15 хвилин до початку другого дня фестивалю «Фронтера», але крісла в залі ще були порожні, а між ними бігали організатори та волонтери, завершуючи останні приготування. 

«Жыве Беларусь! Поети і протести». Саме таку назву мав захід, позначений у програмі як пряме включення двох білоруських поетів Марії Мартисевич та Андрея Хадановича і саме ця позначка, мабуть, стала причиною більшості порожніх крісел у залі. Проте, попри небезпеку, в ніч перед початком фестивалю Марія Мартисевич все ж змогла перетнути кордон з Білоруссю і зачитати свої вірші в Луцьку наживо. А харизмі Андрея Хадановича не завадила відстань і не надто якісний зв'язок.

Білоруські поети з перших вуст розповіли про протести та революційні настрої у культурній сфері, поділилися власними літературними рефлексіями на цю тему. Марія Мартисевич також презентувала свою нову збірку «Сарматыя», яку змогла привезти в Україну, а Андрей Хаданович заспівав пісню про стіни, які впадуть і зруйнують старий світ.

Знаковим, на мою думку, також є те, що поети, модераторка та присутні вільно спілкувалися білоруською та українською без посередництва перекладача.

Читайте також: «Гармидер», мости і віршопаті на «Фронтері»: як минув перший день фестивалю. ФОТО

Під час короткої перерви людей суттєво побільшало, адже наступною мала бути розмова з Юрієм Винничуком, історичні детективи якого мають досить широкий спектр читачів. Разом з Андрієм Любкою вони успішно обговорили смішні, загадкові та просто цікаві моменти його двох нових книг – «Нічного репортера» та «Ключів Марії». Останню, до речі, назвали українською відповіддю книгам Дена Брауна, з чим Винничук все ж спробував посперечатися.

З веселим тоном розповідей про крадених курей та грудне молоко Діви Марії досить сильно контрастували роздуми Тетяни Терен та Софії Андрухович про особисту й історичну пам'ять. Адже у романі «Амадока» переплетені різні епохи й авторка, зокрема, озвучує історії людей, які стали жертвами Голокосту в Україні, а також втрачених назавжди митців Розстріляного Відродження. Софія Андрухович поділилася, як пропустила через себе ці трагічні події, але не написати не могла. Врешті, їй вдалося дати голос тим, хто голосу вже не має.

Після складної розмови про втрату й відновлення пам'яті місце за столом зайняв відомий у світі польський письменник Яцек Денель, співрозмовником якого знову став Андрій Любка. У насиченому обговоренні встигли зачепити християнство, роль католицької церкви у Польщі, неприйняття ЛГБТ та основні теми творів письменника-гея. 

Трохи сумно виглядали поетичні читання авторки з Чехії Яни Орлової. Послухати відверту, навіть дещо епатажну чеську поезію прийшли людей двадцять, половина з яких більшість часу не підіймали очей від телефонів. Проте, так сталося через декілька несприятливих факторів: по-перше, Яну Орлову, м'яко кажучи, не надто знають у Луцьку, а по-друге, фізично присутнім у залі був лише модератор зустрічі Юрій Завадський, а сама поетка та її перекладачка Софія Челяк перебували по той бік екрану. Як здогадуєтеся, тримати увагу в такій ситуації досить складно.

Втім, останній захід цілком компенсував попередню невдачу. Презентувати «Малий український роман» взялися неповторні Андрій Любка (власне автор роману) та Юрій Андрухович (представлення не потребує). Ці безумовно прекрасні чоловіки зібрали аншлаг у залі, наскільки це можливо під час карантину, і подали роман так, що до кінця презентації у продажу не лишилося жодного примірника.

Цей «майже автобіографічний» роман розповідає про любовні (і не дуже) походеньки молодого поета, який раптом вирішив одружитися і написати Великий український роман, і про всі свої пригоди розповідає другу-рибалці. Андрій Любка устиг прочитати великий шмат тексту, передбачливо упускаючи описи еротичних сцен, тож зміг достатньо заінтригувати потенційних читачів.

Після презентації автори ще довго фотографувалися та підписували книги. 

Читайте також: Хто виступить на «Фронтері». ПРОГРАМА 

Фото і текст Оксани КАШТАЛЯН