Видавець «Відомості. UA» – про скандал із «Волинською газетою»

06 Листопада 2015, 17:31
4984

Скандал навколо публікації у «Волинській газеті» під назвою «Газета без Гунчика» викликав неабиякий резонанс серед редакторів і видавців періодичних видань Волині.

Власні роздуми щодо конфлікту між «Волинською газетою» та облдержадміністрацією на своїй сторінці в Facebook виклав видавець газети «Відомості. UA» Михайло Гарщаль.

«Хочу озвучити свою позицію з приводу ситуації довкола «Волинської газети»,– пише Михайло. – Я є видавцем незалежної приватної газети «Відомості», і мене, м’яко кажучи, «напрягає» риторика колег із «Волинської газети», які звинувачують владу у всіх своїх бідах та вимагають від тієї влади грошей. Ми ж усі маємо розуміти одну просту істину — медіа в Україні мають бути незалежними та приватними, а не державними та дотаційними.
Розповім історію цього видання. «Волинська газета» до революції 2004 року називалася «Досвітня зоря». Її засновником виступала Волинська обласна державна адміністрація. Писали журналісти газети в основному про роботу влади та відпрацьовували «темники», які спускали зверху Президент Кучма та голова його адміністрації Медведчук. Тираж «Досвітньої зорі» на той момент становив понад 40 тисяч примірників. Ці великі тиражі наганяли переважно за рахунок держслужбовців, яких змушували передплачувати газету. Після «Помаранчевої революції» люди сприймали газету «Досвітня зоря» як рупор Кучми, Януковича та Медведчука. Її тираж зменшився до однієї тисячі примірників, і нова влада вирішила, що ця газета має бути закрита. Так і сталося. «Досвітню зорю» закрили, журналістів розпустили, і ніхто навіть не згадував, що ця газета колись існувала.

Через певний період нова влада відчула необхідність у своїй «кишеньковій газеті». Тут і з’явився журналіст, який був готовий взятись за відновлення газети з новою назвою, але тими самими функціями — виконувати замовлення влади. Цим сміливцем виявився Володимир Данилюк, який на той момент був заступником головного редактора газети «Віче».

Далі історія газети ніби повторювалася. Тільки під назвою «Волинська газета». Так само робилася передплата на газету, так само наганялися тиражі, так само відпрацьовувалися замовлення влади та служіння голові адміністрації.
Коли я читаю матеріал у «Волинській газеті» про демократичні цінності, незалежність медіа та недостатнє фінансування газети, мені хочеться нагадати головному редакторові Володимиру Данилюку, що саме його часопису в період режиму Януковича було надано велику фінансову та адміністративну підтримку і саме він найбільше займався вихвалянням досягнень режиму.

І тут вкотре історія зробила повне коло, і відбулася ще одна революція — Революція Гідності. Риторика газети знову змінилась у бік служіння новій владі. З іншого боку, змінилося бачення керівників Волинської області щодо підтримки газет. У зв’язку з війною та фінансовою кризою адміністрація перестала виділяти по півмільйона гривень у рік на фінансування та здійснювати всебічну підтримку газеті.

У матеріалі «Волинської газети» колектив говорить про роздержавлення, демократію, революцію, та не розуміє, що їм нічого не заважає працювати для читача та робити якісний продукт. Їм ніхто наразі не спускає «темників» та не каже, як працювати. Працюйте для читача, любіть його, ставте справедливу ціну за свій продукт.

На сьогодні у Волинській області є більше десяти газет, у яких місцева влада є співзасновниками та впливає на роботу цих ЗМІ. Зрозуміло, що в такій ситуації газети не можуть мати незалежну позицію та дотримуватися журналістських стандартів. Громада має змусити владу здійснити роздержавлення медіа та сприяти створенню рівних ринкових умов, а не фінансувати кишенькові медіа за рахунок платників податків.

Тому пане Володимире, ніхто вам нічого не винен. Звикайте працювати по-новому — самі робіть передплату, самі шукайте фінансування, дотримуйтесь журналістських стандартів та звикайте працювати, як усі незалежні видання».


 

Коментар
28/03/2024 Четвер
28.03.2024
27.03.2024
20:39
Афіша
  • Сьогодні
  • Завтра
  • Незабаром