«Виховання – це робота для всієї сімʼї»,  – тато в декреті Борис Струк 

Департамент сім’ї, молоді та спорту Луцької міської ради започатковує марафон до Дня батька. В умовах карантину й неможливості проводити масштабні події та заходи у нашому місті, хочемо, щоб люди не втрачали оптимізму, жили активним соціальним життям, мали можливість ознайомлюватись із цікавим контентом, не забували про важливі цінності. А в День батька хочемо нагадати всім про важливість батька в житті дитини та розвіяти стереотипи щодо участі татусів у процесі виховання дітей.

Героєм сьогоднішнього дня є Борис Струк, тато в декреті, батько Івана та Мар’яни.

– Пригадайте смішний епізод батьківства.

– Батьківство – це один суцільний смішний епізод, від першої, ще неусвідомленої, усмішки дитини... і до моменту, коли діти починають усвідомлено жартувати, і жарти трансформуються із пласких дитячих у тонкий та саркастичний гумор. Особисто мені найбільше подобаються моменти, де діти щось не можуть зробити і плачуть. Ти їм допомагаєш, пояснюєш і заохочуєш. Кілька нових спроб – і неможливе стає можливим. Сльози перетворюються на посмішку переможця. Це, напевно, і є найсмішніший та наймімімішніший момент.

– Якою була Ваша перша думка після появи дитини?

– Коли народився Іван (старший син) то я ще був зовсім молодий і думка була одна: «О, прикольно, маю сина, став батьком». Не було усвідомлення всієї відповідальності батьківства. А з Марʼяною (молодшою дочкою) ця думка трансформувалась у: «Клас, в мене буде ще одна дитина, наша Сімʼя буде більшою, веселішою та щасливішою»... Правда, до неї ще додавалось усвідомлення всіх тих труднощів, що чекають попереду. І хоча їх дуже дуже ДУЖЖЖЕ багато, проте радості і щастя незрівнянно більше. 

З цим повʼязаний дуже мімімішний момент. Дітей до 14 років не пускають в пологовий. Тому, коли бабуся привела Івана під пологовий і йому з вікна показали сестричку, він сидів і плакав під ялинкою.

– Яку б пораду (поради) Ви би дали майбутньому батьку?

– Перше: як би не було важко зараз, коли дитина обійме і поцілує тебе – все стане в рази краще. Друге: це твоя дитина, і вона буде такою, як ти її виховаєш. Проводь з дитиною максимально можливу кількість часу, вона завтра не буде такою, як сьогодні. Третє: всі гострі моменти у вихованні обговорюй з мамою дитини. Не можна, щоб хтось дозволяв, а інший забороняв. Виховання – це робота для всієї сімʼї.

– Категоричні заборони у вихованні?

– Не звертати увагу на дитину – ти для неї весь світ, тому давай себе дитині наповну. Нервуватись через те, що дитина не розуміє, або не може зробити те, що від неї вимагають. Всьому свій час.

– Чого Вас навчила дитина (діти)? 

– Терпіння. Терпіння. ТЕРПІННЯ. Але терпіння – це те, що треба розвивати в собі. І діти тобі в цьому точно допоможуть. 

– Як це – бути батьком в декреті?

– Я не думаю, що це чимось відрізняється від того, як бути мамою в декреті. Ти просто робиш свою роботу, але зараз вона виглядає, як догляд за маленькою принцесою.

Мені дуже дивно, коли на початках люди зустрічали мене і казали: «от тато молодець, гуляє з дитиною». Так, ніби це не твоя дитина, і ти робиш якийсь подвиг. А загалом, у цій справі важко лише одноманітність днів і привʼязаність до дому (годування і переодягання дітей). Коли до цього звикаєш і знаєш, що очікувати від дитини, все стає набагато простіше. Також дуже допомагають сучасні винаходи. Памперси, мультиварки та суміші дитячого годування. От, реально, без цього було б дуже важко.

Щодо стереотипів, то в моєму оточенні всі мої знайомі батьки беруть дуже активну участь у вихованні своїх дітей. Для них не є проблемою залишитись із дитиною, коли мамі треба відлучитись. 

Але на вулиці, чи від малознайомих людей, часто можна почути: «ОГО, він з дитиною сам лишився?». І це звучить, ніби він подвиг зробив. Так, дійсно, для декого це може бути подвигом, але таким татам дуже часто, напевно, сприяють їх дружини і бабусі, всіляко відгороджуючи їх від малюків.

Читайте також: «Фундамент нашого життя – любов», – громадський діяч та багатодітний тато Сергій Семенюк