Після виборів лучани вітають Володимира Лиса

26 Жовтня 2015, 17:08

2975

У відомого волинянина, луцького журналіста, українського письменника, автора популярних романів Володимира Лиса – День народження.

Саме сьогодні, 26 жовтня володар першої премії міжнародного літературного конкурсу «Коронації слова» та премії «Книга року ВВС-2013» відзначає 65-ліття. За плечима Володимира Лиса – багаторічний стаж журналістської роботи. Працюючи в обласній газеті «Волинь», він відточував свою письменницьку майстерність. А же коли пішов на пенсію, повністю віддався літературній праці.

З-під пера майстра вийшло безліч радіо та театральних п’єс. Однак по-справжньому відомим Володимир Лис став завдяки своїм романам: «Камінь посеред саду», «Романа», «Маска», «Продавець долі», «Острів Сильвестра», «Століття Якова», «Графиня», «Маска», «Соло для Соломії», «Іван та Чорна Пантера».

На думку літературних критиків, найліпші родзинки у творчості письменника безпосередньо пов’язані з використанням діалектної мови, яку автор вдало використовує в творах.

«Я вважаю, що діалекти збагачують будь-яку мову, – каже іменинник. – І уже не секрет, що, в селі, у тому числі в моєму рідному, вимирає той західно-поліський діалект, і покоління, яке народжене уже в 60-70-і роки, вже говорить або правильною літературною мовою, або суржиком. Але не західно-поліським діалектом. Мені шкода, що ті слова, які я вживаю у романі, зникають. У мене навіть є задум написати якусь повість-словник, де б, скажімо, звучали оці слова і подавалися короткі коментарі до них або історія до кожного слова».

У інтерв’ю радіостанції «ВВС Україна» письменник зізнався, яким уявляєте свого читача: «мені цікаво, що мої книги читають не тільки люди старшого покоління, а навіть студенти. Якщо їм цікаво знати долю своїх мам, батьків, бабусь, то це, вважаю, вже добре. Хоча, звичайно, мабуть, все-таки переважатиме середній вік. Але не тільки. Є представники інтелігенції, але є й люди з села… Мені було цікаво отримати лист від одного чоловіка, який написав, що не вже років 20 не читав книжок, а прочитав «Століття Якова» і сказав, що це ніби про його родину написано. Я вважаю, що, якщо те, що я зобразив, викликає співчуття та полеміку, а також цікаво людям в іншому регіоні, це подвійно добре».