Їхати не можна, ізолюватися: як у Луцьку під час карантину працює залізничний вокзал

30 Травня 2020, 16:31

5491

Залізничний вокзал

Україну сколихнула новина про те, що з 1 червня після двомісячної перерви знову запрацює «Укрзалізниця». Днями медіа повідомили, що в українських містах свої двері та каси відкрили залізничні вокзали, а отже тепер ніщо не заважає купити омріяний квиток і нарешті рішуче вийти із ізоляції. Тому сотні людей впевнено ринули до вокзалів, аби, коли прийде час, знову стати мобільними.

«Ринули» і лучани: прийшли до будівлі вокзалу, побачили зачинені двері і розчаровано повернулися у свою ізоляцію. Тут вокзал працює «не повністю». А пасажирські поїзди прибудуть до станції «Луцьк» явно не першого червня.

Журналісти Район.Луцьк вирішили дізнатися, у чому ж справа, і чому волинян обділили можливістю бути вільними?

Людей небагато, але все ж вони приходять

Для цього пообідньої пори п’ятниці, 29 травня ми вирушили на вокзал.

Можливо, через дощ, а може з інших причин людей поруч із будівлею було небагато. Вхід тепер тимчасово можливий тільки з боку перону. На розсувних дверях – інформація про те, які поїзди курсуватимуть найближчим часом, і які квитки можна придбати у касах. Двері, однак, не розсуваються. Увійти до будівлі можна тільки у невеликі двері ліворуч. Та вони майже завжди зачинені. Люди смикають за ручку, розвертаються і йдуть, так і не отримавши свого квитка.

Двері не розсуваються

Вхід тепер тут

Ми були наполегливішими. Прочитали всі оголошення, розвішані на будівлі, підійшли до зачинених дверей і кілька разів постукали. Зрештою до нас вийшли дві працівниці. Жінки пояснили, що виходять до всіх, кому потрібен квиток. Тільки охочих не дуже багато, адже через те, що з Волині не зняли карантинних обмежень, «наші» поїзди поки не їздитимуть. Квитки можна придбати, наприклад, з Києва. А як доїхати до столиці – запитання.

«Ми вже самі скучили за людьми та роботою», – каже одна із чергових. Після невеликого вагання жінки впускають нас до будівлі. Подивитися, що у них тут «все готове до роботи», але не фотографувати: на це треба спеціальний дозвіл керівництва.

Багато інформації на дверях

Питаємо, чому не пускають людей. Жінки дивляться на помиту підлогу, підготовані крісла, антисептики та решту «карантинного» - і сумно знизують плечима. Кажуть, страшно. Їх тут двоє, а людей може прийти багато. Безхатьки попросяться першими.

Поки ми розмовляємо всередині, ще один чоловік безуспішно намагається відкрити двері. Він смикає за ручку – і йде. Виходимо і ми.

Наші співрозмовниці ще раз сумно зітхають через карантин. На пероні стоять вантажні вагони. Під рясним дощем пробігають поодинокі люди. Хтозна, коли вони зможуть звідси поїхати.