Андрій Михайлов: луцькі перевізники проплатили газеті заангажовану статтю

Лучанин Андрій Михайлов вважає статтю, яка вийшла у свіжому номері «Волині», популістською і дезінформативною.

Про це він написав сьогодні, 15 березня, на своїй сторінці у Фейсбуці.

Далі подаємо його допис повністю і без змін:

«Думав, що перевізники вже нарешті заспокояться зі своїми 5 гривнями. Та ні. Замовили за плату однобоку статтю в газеті «Волинь» із тиражем 170 тис.

Чому однобока? Бо висвітлює лише одну із 3-х сторін питання – самих же перевізників. Тому із впевненістю заявляю, що це заангажована стаття, розрахована на втовкмачення людям брехливої інформації.

Стаття вийшла лише друком і онлайн її поки що нема. Даруйте за якість зображення.

Розберемо по поличках дезінформацію, яка там подана.

1. На фото показані водії, працівники і колеги перевізників, зігнані в зал для голосування.

2. В першому ж абзаці вдаються до популізму про те, що їм не вигідно тепер перевозити пасажирів по 3 грн. І ніби півроку тому (у вересні) передали міськраді дані із розрахунками.

3. Пишуть, що Антимонопольний комітет підтвердив тариф в 4 грн. Насправді він зазначив, що підвищення на більш як на 50 коп. невиправдане. А погодив проект міськради про 4 грн лише в питанні дотримання процедури розрахунку тарифу. Іншими словами – молодці, вмієте користуватись формулами.

4. Перевізники бідкаються, що їх тягають на різні обговорення і ніби знову «чергові» громадські слухання. Насправді ж, останні громадські слухання відбулись, за словами представників міськради, 4 роки тому. А ці – вперше в Луцьку з часів незалежності за ініціативи лучан.

5. Директор «Санрайз» знову вдається до популістських заяв, лякаючи тим, що громадський транспорт зникне і все таке. Каже, що вже 7 років не оновлювався рухомий склад.

Проте на моє питання на слуханнях, чому ж вони за цей час не оновили автобуси, хоча на підприємствах передбачені амортизаційні витрати, і за 7 років можна було акумулювати достатньо коштів з прибутків, щоб купити нові автобуси, так і не дав відповіді.

Я розумію, що перевізники ще й мають видавати нагора своїм власникам, але ж це їх бізнес і внутрішні справи, тим більше це сервіс пасажирів.

6. Наступний абзац про те, що перевізники обгрунтували вартість 5 грн просто шокує своєю брехнею. Ніхто нічого тоді не обгрунтував, і лучани більшістю не проголосували за жодне рішення! Більшість на той момент мала б скласти 128 голосів з 255-ти. Максимум, який набрало питання про 4 грн – 99 голосів перевізників і тих, кого вони привели з собою.

Доречі, міськрада роздала роздруковані таблиці із цифрами по кількох маршрутах, але там нема ні дат та періодів, ні пояснень звідки дані і т.д.

7. Далі в статті знову вдаються до нав’язливих популістських заяв про колапс транспорту в місті, про те, що все дорожчає, що в сусідніх областях вже вищі ціни на проїзд.

Зі свого боку скажу, що перевізники швидше за все не надали міськраді всі достовірні документи із витратною частиною за 2015-2016 рр, коли діяв тариф 3 грн. Це мають бути документи, завірені в управлінні статистики і податковій, із печатками і підписами директорів і бухгалтерів перевізників. Документи по кожному маршруту і автобусу. На це питання Юрій Девіцький також не дав аргументованої відповіді.

Також для визначення тарифу треба отримати від перевізників дані GPS по кожному автобусу за 2015-2016. Провести детальну перевірку пасажиропотоку по всіх маршрутах.

Лише після цього можна обраховувати і визначати тариф. Тому всі заяви про 5, навіть 4 грн – популізм і нав’язування того, що хочуть власники перевізників.

Перевізники ще раніше заявляли, що дизпаливо подорожчало на 25%. Антимонопольний називав 17%.

Насправді ж ця цифра складає близько 9%.

Щоб не бути голослівним, подаю таблицю.

Якщо враховувати те, що перевізники, швидше за все, купують ДП оптом не з заправок, то від середньої по Україні вартості можна сміливо відняти 2-3 грн.

Вийде: 

2015: 17.63 – 16.63 грн.
2016: 16.62 – 15.62 грн.
2017: 19.73 – 18.73 грн.

Загалом дуже обурює нахабство з яким перевізники відносяться до громади Луцька, те, що вони дозволяють собі в ультимативному порядку диктувати висмоктану з пальця і не підтверджену нічим ціну. Обзивають і принижують більш активних представників лучан, які знайшли в собі сміливість запитати: чому так?

Населення Луцька має право задавати питання, вимагати шанобливого до себе ставлення, гарного і якісного сервісу з боку перевізників і їх власників. Лучани – клієнти, які платять найманому персоналу. Якщо персонал вилазить на голову, це неприйнятно.

На завершення –  невелика аналітика.

Новий тариф мали прийняти 20 лютого 2017. Але тепер вже 15 березня. Люди в місті увесь цей час їздять по 3 грн. Дозволю собі порахувати скільки зекономили жителі міста за цей час.

Населення Луцька 217 тис. + студенти, гості міста, працівники з інших міст і сіл. Загалом це, нехай, 230 тис. Пенсіонерів і дітей приблизно по 1/3, тобто активних громадян, які постійно користуються маршрутним транспортом біля 30%. Це 69 000 людей, без врахування дітей.

Якщо кожна людина в робочий день в середньому користується маршруткою хоча б 4 рази, а на вихідних 2, тоді для однієї людини за період з 20.02 по 15.03 буде 18 роб днів, 8 вихідних = 88 поїздок по 3 грн.

88х3 = 264 грн.
88х4 = 352 грн. (економія 88 грн)
88х5 = 440 (економія 176 грн.)

За період з 20.02 по 15.03 лучани зекономили близько 6 072 000 грн, якби тариф був по 4 грн., а якби по 5, як хочуть перевізники, то 12 144 000 грн. 

От за що так наполегливо боряться перевізники».