«Любов – рішення на кожен день», – багатодітна мама з Луцька Катерина Семенюк

Департамент сім’ї, молоді та спорту Луцької міської ради започатковує тижневий марафон до Дня матері. В умовах карантину й неможливості проводити масштабні події та заходи у нашому місті, хочемо, щоб люди не втрачали оптимізму, жили активним соціальним життям, мали можливість ознайомлюватись із цікавим контентом, не забували про важливі цінності. А в День матері хочемо нагадати всім про важливість мами в житті дитини та познайомити громадськість Луцька із відомими мамами міста.

Героїнею сьогоднішнього дня є Катерина Семенюк – кураторка проекту «English Plus»; волонтерка ВОГО «МИ ПЛЮС», мотиваційна спікерка, перекладачка, музикантка, мама Вікторії, Олени, Давида та Бетті.

Читайте також: «Після народження дитини я побачила світ зовсім іншими очима», – співачка Марія Хурсенко

– Пригадайте смішний епізод материнства.

– Смішних епізодів дуже-дуже багато, але найсмішніші ситуації, мені здається, це коли мене плутають зі старшою сестрою моєї дочки, тобто всі думають, що моя старша дочка – це моя сестра. І коли я кажу, що я – мама, люди намагаються  вибратися з цієї незручної ситуації і виправдовуватися. Напевно для мене це найсмішніше завжди.

– Якою була Ваша перша думка після народження дитини?

– Не знаю точно, вже не пам’ятаю. Пам’ятаю тільки, що дуже завжди хочу їсти після народження дітей. Ніякі глибокодуховні думки до мене не приходять, але пізніше, десь за день-два, я завжди маю таку думку, що я хочу ще.

– Яку б пораду (поради) Ви би дали майбутній мамі?

– Напевно, це буде декілька порад.

Найперша порада: не бійтесь, не хвилюйтеся, не тратьте нервові клітини, якщо ви дійсно віруюча людина, ви довіряєте Богу, якщо Бог вам дав дитину, значить він дасть і на дитину, і дасть вам мудрості як її правильно виховати, якщо ви будете мати глибоке бажання.

Друга порада: ніколи не ставте дуже високі «рамки» і критерії для вашої дитини, так як кожна дитина дуже унікальна  і ставити високі рамки для неї чи  високі сподівання, що вона досягне те чи інше – це травмувати дитину. Дитина виросте з відчуттям, що вона щось не зробила, що вона не достатньо хороша.

Третя порада: ніколи не порівнюйте ваше материнство з іншими, тому що ми ніколи не можемо відчути біль іншої мами і радість іншої мами, тому ніколи не можна рівняти себе з іншою мамою. Я – унікальна мама, мені Бог дав унікальних дітей, тому подібної ситуації ніде у світі немає. І це є велике щастя.

Читайте також: «Наші діти – це найкраще, що ми дали світу», – Ірина Констанкевич

– Категоричні заборони у вихованні?

– Перше – це  конфліктувати з дітьми, з вашим чоловіком чи жінкою. Це категорично заборонено. Категорична заборона – це казати «ти завжди», «ти ніколи», чи будь-які такі «сильні» слова, адже дитина це все дуже сприймає емоційно. Це дві такі категоричні речі. Як і заборонено ставити  будь-що вище людини, пам'ятати, що найдорожче в цьому світі – людина. Якщо ми будемо цінувати речі, привчати дітей, що речі – це найважливіше, чи сварити дітей  за загубленні речі. Ніколи не можна  цього робити. Люди – це вінець творіння Божого, вони мають поважати інших і поважати себе.

– Улюблені сімейні локації в місті Луцьк (були раніше/є)?

– Ви не повірите! З усіх улюблених місць в Луцьку – наш дім, якби це банально не звучало. Це наша вітальня, причому всі дуже люблять один диван, який завжди розкладається і там завжди їдять попкорн, чому я, до речі, не дуже «щаслива», але наш татко з дітьми любить кіноперегляди і це найулюбленіше місце. Куди б ми не збиралися, завжди опиняємося в нашій вітальні, з нашим ноутбуком, попкорном і кока-колою на дивані.

– Чого Вас навчила дитина (діти)? 

– Напевно кровні діти мене навчили мало чому, так як все, що вони дали мені, це було дано Богом, це природні відчуття. Напевно найбільше  мене навчили некровні діти, діти, яких ми усиновили. В мене четверо дітей, з них двоє кровних, двоє, яких всиновили. Всі вони мої, всі наші, але двоє таких і двоє таких. Тому двоє всиновлених дітей навчили мене, що любов – це рішення на кожен день і над цим треба працювати, немає нічого там надприродного, просто треба працювати, і це почуття росте ще більше, коли ми над ним працюємо, коли просимо Бога, щоб він давав його найбільше нам, ще більше, ніж ми маємо. Тому я вважаю, що всі  мої діти є подарунком.

Читайте також: «Дитина навчила мене бути дитиною», – луцька телеведуча та продюсерка Наталка Войтович