Знайшли помилку? Виділіть частину тексту і натисніть CTRL + Enter
П’ять історій «Район.Луцьк», які викликають усмішку
П’ять історій «Район.Луцьк», які викликають усмішку

Толіч, єноти та пончики: п’ять історій «Район.Луцьк», які викликають усмішку

16:35 01.04.2020
2095

Перше квітня – традиційно День сміху. І хоча цього року по-справжньому веселитися не доводиться, завжди є привід усміхнутися. Бо якщо посмішка і не продовжить життя, вона точно зробить його приємнішим.

Цього весняного сонячного дня журналісти «Район.Луцьк» зібрали для вас п’ять історій, що піднімають настрій. Отож, підкріплюйте імунітет позитивом і насолоджуйтеся справді добрими новинами.

«Толіч», який «грається у пісочниці»

Олександр Гоцик ламає стереотип щодо так би мовити «жіночої» професії вихователя і пишається своєю роботою. Він – саме той «вусатий нянь», який став зіркою і улюбленцем преси 14 років тому. Адже був першим у Луцьку чоловіком-вихователем.

Олександр, попри надмірну увагу до його вибору, не здався, бо переконаний, що дітьми у дошкільних закладах повинні займатися і чоловіки, і жінки – так, як в сім’ї.

За словами Олександра Гоцика, для дітей він не лише вихователь. Є такі хлопчики і дівчатка, яких потрібно підтримати як тато, як наставник чи навіть, як друг.

«Дружні відносини теж мають бути. Я дотримуюся такого правила: хочеш зрозуміти свого вихованця – сам стань дитиною. Є діти, увагу й інтерес яких потрібно завойовувати. Просто іграшкою їх не зацікавиш, бо вона через трохи стає нецікавою. Ми повинні вести себе, як діти: в пісок залазити гратися (посміхається – авт.) і будувати щось разом. Залучаємо своїх вихованців і до роботи в ігровій формі, аби вчилися допомагати одне одному», – зазначає Олександр Гоцик.

Малюки називають свого вихователя і «Анатольович», і «Анатоліч», і «Толіч», і «дядя Саша», хоча спочатку називали просто «дядьо». Олександр каже, що у районах вже з’являються чоловіки-вихователі, бачить їх на різних педзборах.

«За моїми спостереженнями, жінки більш м’які, більше дозволяють малечі. А чоловіки, навпаки, – більш вимогливі, вчать дисципліні. У дітей мозок – чистий як диск, що ти відразу туди закладеш-запишеш, вони й робитимуть це далі», – каже Олександр.

Більше читайте тут: «Толіч». Як вихователь із Коршовця 14 років «грається» у пісочниці

Історія одного пончика

«Я не можу сказати, що це було спонтанне рішення. Я йшов до цього більшу частину свого усвідомленого життя», – каже Володимир Окладний, щедро посипаючи круглий пончик білою цукровою пудрою.

Володимир – киянин, який вже кілька років живе у Луцьку. Минулого року він разом з дружиною Вікторією відкрив на головній пішохідній вулиці Луцька яскраву «пончикарню», що швидко стала популярною серед лучан.

Більшу частину невеликого приміщення «Пончика» займає робоча зона. Здавалося б, для виробництва треба не так вже й багато. Все ж, площа за прилавком щільно заставлена різними пристроями. Деякі з них роблять каву, інші – морозиво. Головний тут – «пончиканатор». Так один з маленьких відвідувачів закладу назвав фритюр.

За іронією, свою «пончичну» справу Володимир Окладний розпочав після служби в патрульній поліції. З лав правоохоронців він пішов через важкий графік роботи та низьку зарплатню. Подумав, що краще було би працювати на себе, і нарешті реалізувати хоча б одну зі своїх численних ідей. Пончики в цій історії, попри яскраві аналогії з Голлівудом і поліцейськими, нічого спільного із минулими роботами чоловіка не мають.

Планів у подружжя також чимало. В майбутньому хотілося б розширити асортимент. Дуже обережно Володимир та Вікторія говорять «пончики без дірок». Такі, як печуть на Світязі. Це для них виклик, і час покаже, наскільки вони до нього готові.

Більше читайте тут: «У нас навіть духовки вдома нема»: як луцьке подружжя відкрило пончикарню

Єноти та їх єнотикині

В другий день луцького карантину ми відвідали зоопарк. Побачили його спокійним, без натовпів і черг. Тільки тварини, сонце і кілька задоволених життям працівників.

Директорка Людмила Денисенко глибоко зариває пальці у шерсть улюбленої собаки Дори. Вона розслаблена, як і решта персоналу комунального закладу «Луцький зоопарк». Вперше за довгий час їм не доводиться метушитися біля кліток, роблячи зауваження тим, хто хоче погодувати екзотичних тварин хлібом або засунути пальці до вольєрів.

Дора також бігає вільно. Периметр звіринцю в ці дні цілком у її розпорядженні.

Працівники не носять захисних масок, адже площа тут настільки велика, що їм всім є, де розминутися. Карантин можна помітити хіба що по антисептиках, які то тут, то там трапляються в очі.

Кози, верблюд і вепри грайливо просовують морди та рильця через загорожу – вітаються. Звично сумні віслюки зоопарку – і ті нині повеселішали, і вже не так драматично опускають голови. Сумує хіба що олень. Воно й не дивно, адже недавно олень втратив пару чудових рогів, і зараз не має, чим похизуватися перед самками.

Єнотів у звіринці розділили. Чоловіки лишилися у своїх вольєрах. Пишнотілі єнотикині поселилися у новому. Схоже, всім від того стало тільки краще. Працівники кажуть, що вже кілька днів єноти-дівчатка «зависають» під склепінням вольєру та не хочуть спускатися.


Більше читайте тут: Хроніки луцького карантину: день другий

Сонце на літньому Світязі

Луцький фотограф Павло Березюк опублікував світлини заходу сонця, які створив під час перебування на озері Світязь.

Фото він виклав на своїй сторінці у Facebook.

«Згадуючи чарівний захід сонця на Світязі. а дивлячись на нього задумався: Волинь синьоока чи все-таки красноока?», – написав фотограф.


Більше читайте тут: Чарівні світлини заходу сонця на Світязі від луцького фотографа

Птахи з луцьких ставків

Волинський фотограф Віктор Чухрай впіймав в об'єктив пернатих мешканців ставків, що на Кічкарівці.

Світлинами він поділився на особистій сторінці у фейсбуці.

«От і Квітень прилетів до нас на крилах озерної чайки (мартина), які живуть у нас на ставках, що на Кічкарівці, і не тільки чайки! А ще вітаю шановне і добірне товариство з міжнародним Днем птахів! З Весною справжньою!» – підписав фотографії Чухрай.


Більше читайте тут: Жителі Кічкарівських ставків на світлинах волинського фотографа

Підписуйся на наш канал у Telegram: https://t.me/lutsk0

Загрузка...
Загрузка...
Коментарі
3 червня
Вчора
01.06.2020
31.05.2020