Луцьк умився кривавими слізьми: містяни попрощалися із загиблим Максимом Гринчишиним
-
-
>
-
>
-
>
5759
Сотні лучан зібралися у центрі міста для того, щоб в останню путь провести свого співвітчизника, загиблого Героя Максима Гринчишина.
Відспівували тіло покійного у середу, 22 лютого, у Свято-Троїцькому соборі.
У храмі, на площі перед собором та на Театральному майдані зібралися сотні лучан, які разом із рідними та побратимами помолилися за душу загиблого.
«Думаєш, які слова підібрати, щоб вони стали втіхою для родини, розумінням для нас з вами, навчанням для дітей. Які підібрати слова, коли скорбить Всесвіт… Сьогодні ми можемо споглядати на коровай, який стоїть на столі. Кого ховаємо? Ховаємо молоду людину, яка своїм життям визначила служіння народові», – промовив митрополит Михаїл по закінченню заупокійної молитви.
Після цього тіло бійця під звуки пісні «Гей, пливе кача» урочисто понесли до Театрального майдану. Свою шану Героєві люди віддавали, стоячи на колінах. Цього дня на головній площі міста лунали співчуття родині загиблого, близьким, а також спогади про Максима Гринчишина, який до останнього боронив кордони нашої країни.
«Шановна родино, прийміть наші співчуття… Ворожа куля обірвала це прекрасне життя. Тисячі лучан сьогодні схиляють голови у світлу пам'ять патріота, Героя, відданого сина України. Я прошу вибачення у вас за те, що ми усі разом не змогли зберегти це молоде життя», – виголосив голова Волинської облдержадміністрації Володимир Гунчик.
Потому слово надали бойовому побратиму Максима Гринчишина Сергію Гочі, який наголосив на тому, що загиблий Герой був справжнім патріотом, відданим своїй Вітчизні. Натомість брат покійного Дмитро Гринчишин закликав докласти усіх зусиль, щоб якомога швидше покласти край смертям на сході України.
«Не може це довго продовжуватися… Люди уже звикли до того, що ховають стільки бійців. Треба щось робити… Ясно, що ми все не поміняємо відразу, але хоча б тут, на місцях, зможемо навести порядок… А поки постає питання, чи народиться у нас взагалі наступне покоління. Ми не можемо затягувати», – зазначив Дмитро Гринчишин.
Спогади про найкращого хлопця, наймужнішого воїна, пролунали з уст коханої Максима Гринчишина:
«Мені дуже боляче говорити, але я мушу бути сильною, він би хотів, щоб я була сильною. Для мене він був не лише коханим хлопцем, а й взірцем справжнього воїна і чоловіка, – зі сльозами на очах промовила дівчина, – це була людина, яка із самого свого народження обрала праведний шлях. Я дякую долі за те, що ця людина була у моєму житті».
На завершення громадянської панахиди, закликала припинити все нові і нові смерті бійців мати покійного – Лариса Гринчишин.
«Зробіть щось! Зупиніть цю війну, хай не плачуть матері! Захистіть нашу Україну!» – крізь сльози мовила матір загиблого.
Опісля урочистого гімну, люди вирушили до Київського майдану. Дорогою лучани утворили своєрідний коридор шани. Центральним проспектом міста не курсували автомобілі, а перехожі схиляли голови перед Героєм, який віддав життя за рідну Україну.
Поховали Максима Гринчишина на міському кладовищі у селі Гаразджа.
Оксана ВЛАСЮК
Фото Романа ДОМБРОВСЬКОГО
Коментарі