Хроніки луцького карантину: день другий
-
-
>
-
>
-
>
6854
«Ну що ж, – подумали кілька сотень лучан, – карантин так карантин». Подумали – і вийшли гуляти парком, підставляючи напівсховані від коронавірусу обличчя весняному сонечку. Чоловіки, жінки, діти повільно і розслаблено крокують нововибрукуваними алеями. Час від часу підходять до зоопарку. Тут їх зустрічає вже звичне оголошення «КАРАНТИН». Тому вони розвертаються, і йдуть назад до тіні дерев.
А тим часом за зачиненими ворітьми тварини відпочивають від людей. І люди від людей відпочивають. Такого «відпочинку» у цьому місці не було давно.
В другий день луцького карантину ми відвідали зоопарк. Побачили його спокійним, без натовпів і черг. Тільки тварини, сонце і кілька задоволених життям працівників.
Директорка Людмила Денисенко глибоко зариває пальці у шерсть улюбленої собаки Дори. Вона розслаблена, як і решта персоналу комунального закладу «Луцький зоопарк». Вперше за довгий час їм не доводиться метушитися біля кліток, роблячи зауваження тим, хто хоче погодувати екзотичних тварин хлібом або засунути пальці до вольєрів.
Дора також бігає вільно. Периметр звіринцю в ці дні цілком у її розпорядженні.
Працівники не носять захисних масок, адже площа тут настільки велика, що їм всім є, де розминутися. Карантин можна помітити хіба що по антисептиках, які то тут, то там трапляються в очі.
Кози, верблюд і вепри грайливо просовують морди та рильця через загорожу – вітаються. Звично сумні віслюки зоопарку – і ті нині повеселішали, і вже не так драматично опускають голови. Сумує хіба що олень. Воно й не дивно, адже недавно олень втратив пару чудових рогів, і зараз не має, чим похизуватися перед самками.
Зате новенький примат має. Прикриває око, простягає руку, імітує монокль – все, аби справити на двох волохатих сусідок по вольєру незабутнє враження. Сусідки, схоже, вражені. Ще б пак: їх новий знайомий, кажуть, виріс у цирку, і знає чимало фокусів.
Весняний зоопарковий приріст вже добре помітно. Маленьке лемуренятко кріпиться знизу до живота своєї лемурячої мами. Схоже робить дитя капуцинів.
Коти великі й малі по-котячому ніжаться на сонечку. Тигри та леви по черзі виходять назовні.
Єнотів у звіринці розділили. Чоловіки лишилися у своїх вольєрах. Пишнотілі єнотикині поселилися у новому. Схоже, всім від того стало тільки краще. Працівники кажуть, що вже кілька днів єноти-дівчатка «зависають» під склепінням вольєру та не хочуть спускатися.
Вода у ставку спокійна. Тишу порушують пташки. Мощеними доріжками крокують троє діловитих лебедів. У зоопарку кажуть, ці нахабні птахи ходять до інших тварин по їжу. Вони крокують вервечкою, і цим дуже веселять працівників Луцького зоо.
На дах альтанки вилетів гордий лелека. Він, наче флюгер, крутить дзьобом за вітром і пильно дивиться в далечінь. Мабуть, приглядається. До тих, кого навідає після карантину.
Читайте також: Хроніки луцького карантину: день перший
Людмила РОСПОПА
-
Сьогодні
-
Завтра
-
Незабаром
