Експертна комісія проти зведення каплички на вулиці Лесі Українки

На думку фахівців, запропоноване будівництво не відповідає ні історичним реаліям, ні архітектурній логіці, ні чинному законодавству.

Нещодавно Луцький міський голова Микола Романюк на свій сторінці у Facebook поширив інформацію про те, що на вулиці Лесі Українки планують «відновити» каплицю, яка колись тут існувала. Експертна робоча група  з питань збереження і розвитку історичного середовища міста Луцька при постійній комісії Луцької міської ради з питань міжнародного співробітництва, інформаційної політики, молоді, спорту та туризму висловлює свою публічну позицію щодо каплиці – вважаємо будівництво каплиці недоцільним.

Запропоноване будівництво не відповідає ні історичним реаліям, ні архітектурній логіці, ні чинному законодавству. На місці, де планується будівництво, свого часу розташовувався комплекс монастиря отців-тринітаріїв. І нині костел архангела Михаїла й апостола Павла перебувають під охороною держави (Ох.№81-Н), хоч і використовуються військовим шпиталем.

Тринітарії, які займалися благородною справою – викупом полонених з полону, прибули до Луцька у 1717 р. Використавши на той час уніатську церкву святого Михаїла, протягом 1718-1729 років вони збудували свій монастирський комплекс. Останній складався з головного корпусу та двох флігелів, що утворювали літеру «П». З четвертої сторони ці споруди замикалися костелом (не зберігся).

Монастир мав свій колегіум (школу). Відоме найдавніше збережене зображення Луцька – на іконі святого Ігнатія – також походить з цього монастиря. Монастир залишався діючим до 1849 року. У 1860-х рр. його використовували як в’язницю для польських повстанців. Влітку 1869 р. тринітарський костел розібрали, а монастир переробили у стилі класицизму. Того ж 1869 р. його приміщення передали окружному суду.

Навесні 1894 р. працівники суду власним коштом на місці зруйнованого костелу за 23 дні (!) побудували каплицю Іверської Божої Матері – за проектом архітектора Г. Артинова. Проіснувала каплиця до 1961 р. і була демонтована радянською владою.

Кілька років тому під час прокладання бруківки відкрилися фундаменти колишнього тринітарського костелу і, ймовірно, його підземний комплекс (крипти?).  Будівництво нової церкви (а не «відновлення» каплички) на місці унікальної пам’ятки Луцька завдасть невідновлюваної шкоди архітектурній домінанті монастиря, самій пам’ятці і порушить «Європейську конвенцію про охорону археологічної спадщини», ратифіковану ВР України 10.12.2003 р.

Варто також зазначити, що, згідно з Генеральним планом розвитку Луцького історико-культурного заповідника, складеному Українським регіональним науково-реставраційним інститутом «Укрзахідпроектреставрація» у 2005-2006 р. (керівник – Роман Могитич), ця територія входить до Луцького заповідника.

У 1913 році у внутрішньому дворі будинку суду урочисто відкрили також пам’ятник «царю-миротворцю» Олександру ІІІ. Сподіваємося, що у нинішньої луцької влади не виникне бажання і його «відновити».

Вважаємо:

1. Будівництво чергової культової споруди у сквері на вулиці Лесі Українки як таке, що не відповідає історичним реаліям, архітектурній логіці і чинному законодавству. Під прикриттям потреби відновлення історичної забудови воно являє собою маніпулятивний проект. На сьогодні місто Луцьк має достатню кількість релігійних споруд, які задовільняють рівень релігійних та інших духовних благ лучан.

2. Вкрай необхідним збереження на вказаній ділянці рекреаційні зеленої зони скверу з можливою подальшою його реконструкцією згідно з вимогами історичного середовища і охоронної зони пам’ятки національного значення.

3. Необхідним забезпечення оглядовості пам’ятки національного значення монастиря тринітаріїв і винесення смітників з його охоронної зони, які розташовані тут незаконно і спотворюють природне середовище і клімат скверу.

4. Більш доцільним відновлення історичної забудови з відповідним закладенням коштів в бюджет міста, проведенням повномасштабних археологічних досліджень та реконструкцією залишків костелу тринітарів і його підземної частини.

5. Рішення відповідних владних структур у формуванні і валоризації історичного середовища міста непрофесійними і такими, що потребують осмислених фахових підходів, а не банального забезпечення кон’юнктурних та бізнесових потреб зацікавлених сторін.

Заяву підписали Олег Виноградов, Лариса Годик-Понєдєльник, Олексій Златогорський, Олександр Котис, Ігор Левчук, Юрій Лініченко, Оксана Сущук