«Думи мої...» на укулеле та оголений автопортрет: як студенти ФФтаЖ осмислювали Шевченка
-
-
>
-
>
-
>
4885
Студенти другого курсу спеціальності «Українська філологія» актуалізували та осмислили серію автопортретів Тараса Григоровича Шевченка.
Захід відбувся 10 березня на факультеті філології та журналістики Східноєвропейського національного університету імені Лесі Українки. Організаторкою події виступила кандидатка філологічних наук, доцентка Ольга Яблонська.
«Варто зауважити, що якби не було галереї автопортретів, то наші уявлення про зовнішність, характер і світогляд Великого Кобзаря відразу померкли б. Шевченкова серія автопортретів – справжнє багатство, своєрідний психологічний самоаналіз, в якому художник передав свій настрій, думки та переживання», – зауважила студентка Маргарита Борейко.
Другокурсники декламували поезію та ділилися маловідомими фактами з життя Шевченка, а також підготували вичерпну презентацію, де візуалізували предмет свого аналізу – власне автопортрети.
Подивувала присутніх виконанням пісні «Думи мої...» на укулеле Дар'я Оніщук, вокальну частину взяла на себе Анастасія Кот.
«Це було щось таке ірландсько-скандинавське, схоже на шанти – так звані морські пісні. Це ще раз доводить, що творчість Шевченка можна відкривати у різних культурах», – поділився враженнями кандидат філологічних наук, доцент Віктор Яручик.
Поділилася враженнями також професорка Галина Яструбецька, яка зауважила, що студенти виконали чималу кількість пошукової роботи.
Загалом студенти розповіли про кілька десятків автопортретів Шевченка у хронологічному порядку. Не оминули увагою тепер уже відоме зображення поета, де він позує оголеним.
«На «крамольний» автопортрет свого часу наклало табу як «царське мистецтвознавство», так, звісно, і радянське. В обох випадках нема чого дивуватися. У першому верхівка дрижала, як біс перед ладаном, і перед одягнутим Шевченком, і перед його оголеним, як нерв, словом, а в другому – оголені геніталії підірвали б основи безпрецедентно високої комуністичної моралі. Плюс працівники Інституту літератури ім. Т. Шевченка, де зберігається оригінал рисунка, дістали б прописку на Колимі́. Тому в Шевченкіані, окрім спеціалізованої, ви не знайдете навіть побіжної згадки про цей автопортрет», – розповіла студентка Ірина Власюк.
Завершили дійство спільним виконанням пісні «Тече вода в синє море...».
«Автопортрети Шевченка – то одухотворена розповідь про тернистий шлях великого майстра, в них криється сувора правда життя, сувора правда часу. Художник до кінця був чесним: перед собою, перед людьми, перед своєю долею», – підсумувала Маргарита Борейко.
-
Сьогодні
-
Завтра
-
Незабаром
