Велосипедисти з Луцького району взяли участь у мандрівці в Олику

24 Лютого 2020, 13:01
1816

Здається, у нас вже зароджується гарна традиція – починати активний велосезон з виїзду на Олику. Там і відстаней великих долати не треба, і побачити можна дуже багато цікавого. Охочих до цієї розваги назбиралось аж 16.

Про велоподорож, до якої долучились і велосипедисти з Луцького району, розповідають в організації «Біла Ворона».

Географія залучених велотуристів вийшла нічогенька: Рівне, Луцьк, Олика, Ківерці, Рожище, Оржів, Зоря, Копачівка.

«З особливою повагою відзначимо групу школярів з копачівської школи у супроводі їхнього вчителя історії Сергія Янішевського. Цього дня вони мали змогу вивчати історію рідного краю своїми очима, вухами, ногами й руками», – розповідають організатори.

Поз’їжджалися, хто як захотів, на станцію Олика, що в селі Дерно, та й вирушили неквапливо по ненасичених дорогах.

Спочатку група заїхала на залишки древнього городища (XI-XIII століття) біля села Одеради. Колись там було добре укріплене слов’янське поселення. А у XXI столітті вали й рови, рясно порослі кущами колючої шипшини і барбарису, не встояли перед нападом племені кочових велосипедистів. Та й не дивно, бо з оборонного гарнізону був тільки один вгодований заєць.

Далі велосипедисти заїхали впритул до Олики, у передмістя, яке називають Турчино. Але звідти ще зробили гак через місце розстрілу євреїв під час II Світової війни і древній Чемерин (відомий з XII століття), з якого свого часу і відбрунькувалась Олика.

В Олику в’їхали біля будівлі синагоги на місці старого єврейського цвинтаря, поруч з княжими ставками. Оглядали Олицький замок XVI ст, костел Петра і Павла XV ст і величний Колегіальний костел Святої Трійці XVII ст. Усі ці олицькі цікавинки і самі по собі просто захоплюють, але мандрівникам було вдвічі цікавіше, бо мали щастя слухати розповіді про них від Валентини Харковлюк, яка на історії Олики може втерти носа будь-якому професійному історику.

Прогулянки свіжим повітрям нагнали добрячого апетиту. Під старими деревами біля княжих ставків туристи наварили чаю на живому вогні і перекусили усім дружним товариством. З погодою, до речі, пощастило: хоч це ще й був лютий, але боги велотуризму не лише забезпечили сухе вікно у череді дощових днів, але ще й сонечко місцями вигулькувало. Та все ж на календарі все ще зима, тому потішитись біля багаття було не зайвим.

Решта групи побажали гарної дороги школярам, котрим добиратись додому треба було найдалі, а самі продовжили огляд Олики. На черзі був старий цвинтар з руїнами каплиці, дерев’яна водонапірна башта (їй, кажуть, не менш як 90 років), колонка з іще польського водогону, єврейська школа, руїни міських будинків… Так, на відміну від Замку, двох костелів, Луцької брами і Стрітенської церкви це не є пам’ятки архітектури національного значення, але це все ж неабиякі туристичні перлинки.

















Коментар
28/03/2024 Четвер
28.03.2024
27.03.2024
20:39