Двір скорботної пам'яті у серці Луцька. ЗАКАМАРКИ

30 Січня 2020, 16:57
Двір у центрі Луцька 4437
Двір у центрі Луцька

Щодня ми ходимо звичними маршрутами, минаючи вулиці і будинки. Повз деякі з них квапливим буденним кроком пройшли цілі епохи. Деякі ще зовсім молоді, але вже готові розказати світові свої історії та легенди. 

Холодними зимовими вечорами двір за костелом Петра і Павла у Старому місті справляє гнітюче враження. Темний на тлі зимового неба, порослий мохом та хаотично «закиданий» химерними скульптурами. До того ж, майже завжди захований за високим металевим парканом. Ключі від паркану варто шукати у хранителів «Старого міста». Вони бережуть від вандалів пам'ять про батька і сина, оберігають безмежну скорботу, яку навіки відбив у камені найвідоміший луцький митець. 

Пам'ять ховають за високим металевим парканом
Пам'ять ховають за високим металевим парканом

Сім'ю луцького скульптора спіткало велике горе
Сім'ю луцького скульптора спіткало велике горе

Двір береже пам'ять про сина Миколи Голованя
Двір береже пам'ять про сина Миколи Голованя

Двір за костелом належить історико-культурному заповіднику «Старе місто». Багато років тому це затишне місце привели до ладу, обгородили та прикрасили скульптурами Миколи Голованя. Тут апостол Петро зі скривленим від відчаю обличчям тримає ключі від Царства Небесного. На стіні поруч із будинком родини Косачів – барельєфи на біблійні та античні сюжети. Всюди на дворі янголи, красиві жінки і діти. Поруч із входом два кам'яні портрети, де батько і син назавжди залишаться разом.

Апостол Петро з ключем від Царства Небесного
Апостол Петро з ключем від Царства Небесного

У дворі повно красивих жінок
У дворі повно красивих жінок

Скульптури розташовані доволі хаотично
Скульптури розташовані доволі хаотично

Син відомого луцького майстра загинув у 2005 році. Він, як і батько, був скульптором і добрим художником. 

«За натурою він був мовчазний, але тягнувся до всіх, негатив брав на себе, а позитив віддавав. Він був красивий в роботі, свобідний в рухах», – пізніше скаже батько про свого передчасно померлого сина. Скаже, і пам'ять про нього берегтиме завжди.  

Взимку виглядає гнітюче
Взимку виглядає гнітюче

Двір заріс мохом
Двір заріс мохом

А лавки, на яких рідко сидять люди, стали чорними і сирими від зимового дощу
А лавки, на яких рідко сидять люди, стали чорними і сирими від зимового дощу


Попри те, що взимку цей двір пам'яті і справді нагадує похмуре місце скорботи, все змінюється, як тільки на горизонті з'являються перші промені сонця. Вони заливають дерев'яні лавки, довгокосі берези, камінь і мох теплим світлом. Тоді двір оживає, а двері високої металевої огорожі відкриваються для лучан і груп туристів. Треба тільки попросити ключі у працівників заповідника. Бо саме вони бережуть тут пам'ять. 

Скульптури у дворі пам'яті
Скульптури у дворі пам'яті

Сюди рідко потрапляють люди
Сюди рідко потрапляють люди

Місце суму
Місце суму

Скульптурні композиції на стіні
Скульптурні композиції на стіні

Портрети батька і сина в камені завжди будуть разом
Портрети батька і сина в камені завжди будуть разом

Текст і фото – Людмили РОСПОПИ

Коментар
28/03/2024 Четвер
28.03.2024
Афіша
  • Сьогодні
  • Завтра
  • Незабаром