Професорка СНУ імені Лесі Українки поручилась за кандидатку на посаду ректора Терезу Левчук

Професорка Східноєвропейського національного університету імені Лесі Українки Марія Моклиця поручилась за уродженку села Бортяхівка Рожищенського району Терезу Левчук, яка висунула свою кандидатуру на посаду ректора.

Пост на підтримку кандидатки жінка опублікувала на своїй сторінці у Facebook.

Марія Моклиця пише, що симпатизує аж трьом кандидатам, але поручитись готова лише за Терезу Левчук.

«Я симпатизую аж трьом претендентам на посаду ректора, але поручитись можу за одного, точніше, за одну кандидатку, Терезу Левчук, бо лише її добре знаю. Терезу Левчук легко хвалити, бо й є за що: в усіх життєвих сферах досягла успіху. Мама двох дорослих, самостійних і самодостатніх дітей (отже, хороша мама), чудова господиня, яка вміє робити все на світі та ще й одночасно (не раз дивувала), талановитий педагог, улюблениця студентів, з якими не втомлюється хороводитись і далеко поза аудиторією, авторитетний у професійному колі викладач, міцний науковець, додатково зміцнений знаннями про сучасні тенденції й технології в науці й освіті, чудовий менеджер, про що свідчить успіх усіх її численних проєктів, включно з виданням фахового журналу, громадська діячка, людина, ерудована в багатьох питаннях культури, надзвичайно різнобічна…» – йдеться у дописі.

Читати також: «Я прийшла перемагати», – уродженка Бортяхівки про вибори ректора СНУ імені Лесі Українки

Усіх, хто буде віддавати свій голос у виборах, дописувачка закликає увімкнути тверезий глузд.

«Не люблю од, дифірамбів, усілякого славослів’я, підлабузництва та інших форм прогинання однієї людини перед іншою. Тому й зараз, не встигла написати кілька речень, а вже ловлю себе на думці: портрет надто ідеальний, щоб хтось легко повірив. Перечитую свою похвалу і думаю: що саме я перебільшила? Ніби нічого, навпаки: список неповний, багатьох рис і якостей ще не називала. То вона, ота Тереза Левчук, що, не має недоліків?

Ми всі, тою чи тою мірою, налаштовані щодо невідомого претендента з підозрою і недовірою: надто часто нас дурили і дурять ті, хто рветься до влади або ж намагається її втримати.

Тому й не справить на вас враження моя похвала Терезі Левчук, як би я не старалась. Найнадійніший рецепт позбутися упереджень (а саме вони надто часто керують нашим вибором) – увімкнути тверезий глузд», – пише жінка.

Професорка впевнена, що Тереза Левчук – це гарантія реформування університету, становлення йог як освітнього та культурного центру Волині.

«Ви, мабуть, ставили собі й іншим питання: навіщо все це, тобто участь у виборах, знадобилося Терезі Левчук? Ці шалені гонки, цей стрес, цей ризик, ця, зрештою, безнадійна трата сил? Бо вона дуже амбітна? Смішно: і в найбільш самовпевнених мусить працювати інстинкт самозбереження, для задоволення амбіцій у неї є чимало значно більш безпечних і надійних шляхів. До речі, саме такі шляхи обрали амбітні жінки, які натхненно, на всі заставки, славословлять ректора.

Ставати голосом волаючого у пустелі серед цього хору голосів – невдячна місія.

Хоча б теоретично ви мусите припустити: бувають люди, яким спільне болить, як своє. Тереза Левчук вболіває за свій університет, бо хоче пов’язувати з ним своє майбутнє. І вона краще за інших бачить, до чого все йде. Мабуть, їй особисто нічого не загрожувало (тепер, очевидно, загрожує!). Але плекати ілюзію «я втримаюсь, коли все повалиться», – не для неї.

Вона вміє підпорядкувати без авторитаризму, домовитись без поступок і сумнівних угод, вміє працювати і заохочувати до праці інших. І ще – вона не мріє про особисте збагачення, на відміну від… Тереза Левчук – це гарантія того, що не вона сама, а МИ, ВСІ РАЗОМ, зможемо реформувати наш університет, зробити освітнім і культурним центром Волині», – завершує Марія Моклиця.