Мешканець Гіркої Полонки подав у суд за перейменування вулиці

Представники села Гірка Полонка Луцького району вимагають повернути колишню назву декомунізованої вулиці Вересневої, бо вважають, що її назва походить від першого місяця осені.

Про це у Facebook повідомила представниця Українського інституту національної пам'яті у Волинській області Леся Бондарук.

«Волинське село Гірка Полонка за 13 кілометрів від обласного центру. Про те, що в країні декомунізація, очевидно, там чули, але не думали, що торкнеться їхнього села. У травні 2016 року, відповідно до закону України «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів та заборону пропаганди їхньої символіки», було перейменовано 4 вулиці: вулиця Вереснева стала Соборності, Жовтнева – Мальовнича, Колгоспна – Волі, Листопадова – Волошкова. Голова сільської ради Симонович Ніна Леонідівна, як і мешканці села, довідалися про це у липні 2016 року», – зазначила Леся Бондарук .

З її слів, насправді з травня до 21 листопада 2015 року голова сільради повинен був поінформувати селян про новий закон і потребу перейменувати згадані вулиці, провести громадські слухання, люди ж мали б обрати нові назви, а сільрада їх затвердити. Далі за законом голова сільради мала право протягом трьох місяців з 21 листопада 2015 року до 21 лютого 2016 року одноосібно ухвалити рішення про перейменування вулиць на підставі свого рішення чи поради з жителями. Однак і цього не було.

Від 21 лютого до 22 травня 2016 року повноваження зняти комуністичне маркування з об'єктів топоніміки Волині мав право голова обласної адміністрації Володимир Гунчик.

«Не всі міські та селищні ради на момент підготовки постанови про перейменування подали пропозиції з новими назвами. Для того, щоб підібрати такі назви, була утворена фахова комісія при обласній держадміністрації, куди увійшли історики, краєзнавці, працівники Волинського краєзнавчого музею, Державного архіву Волинської області, викладачі історичного факультету Східноєвропейського національного університету імені Лесі Українки. Було підібрано та погоджено кожну нову назву. Переглянули сотні різних варіантів, врахували безліч різних особливостей, старалися лишити нові назви назавжди.

На основі цих рекомендацій була сформована постанова, яку підписав голова ОДА. А в липні обурені мешканці Гіркої Полонки разом із головою сільради приїхали робити скандал в ОДА з вимогою повернути всі старі назви назад. Складається таке враження, що Гірка Полонка не за 13 км від Луцька, а на далекому острові без жодних комунікацій та доступу інформації, і живуть там не за законами України, а як собі хочуть. Але це не так. Нагадаю відому фразу: незнання закону не звільняє від відповідальності. А у цьому випадку бачимо ще й злісне ухиляння від виконання закону», – пише представниця Українського інституту національної пам'яті.

Представники села «з'ясовували стосунки» з ОДА місяцями. Згодом справу подали у суд. Як повідомляє Леся Бондарук, позовну заяву написав Андрій Лавренчук, який мешкав у селі раніше на Вересневій, а нині на вулиці Соборності. Його інтереси в суді представляла луцький адвокат Наталя Шептицька. Третьою стороною позивача була Гіркополонківська сільська рада.

Серед позовних вимог – відмінити постанову голови ОДА про перейменування вулиці Вересневої, оскільки на думку позивача і селян, ця назва не містить символіки комуністичного режиму, а походить від назви першого місяця осені. Селян також обурює, що при обранні нових назв не відбулося громадського обговорення. Також у суд подали звернення мешканців села повернути решту змінених назв, бо «мешканці асоціюють їх виключно з назвами місяців».

«Перше судове засідання 8 грудня 2016 року було перенесене у зв'язку з потребою зібрати потрібні документи. На друге засідання 20 грудня як свідок була запрошена представник на Волині Українського інституту національної пам'яті Леся Бондарук, тобто я. На прохання судді та відповідачів я пояснила процедуру перейменування. А також повідомила, що відповідно до пункту  4 ч. 1 ст. 1 вказаного Закону, назви вулиць Вереснева та похідні від цієї назви на території населених пунктів Волинської області, пов'язані зі встановленням радянської влади на території України або в окремих адміністративно-територіальних одиницях, отже містять символіку комуністичного тоталітарного режиму і підпадають під обмеження, встановлені Законом. Досить дивним було запитання адвоката про потребу додаткових методичних роз'яснень від УІНП на пояснення тих положень закону, які не потребують роз'яснень, бо є достатньо чіткими.

Дивно, коли юрист не може сприймати тексту закону, а просить йому його пояснити. Її подальша риторика була емоційно неврівноваженою: замість юридичних аргументів звучали фрази про те, що «людей ламають об коліно» та подібна експресивна лексика. Іноді звучали навіть нотки істерики, особливо коли адвокат намагалася переконати, що асоціації людей, що звернулися повернути комуністичні назви, важливіші. Навіть за виконання норм закону? А ще колись пані Шептицька працювала суддею Луцького міськрайонного суду», – написала Леся Бондарук.

Вислухавши всі аргументи, перечитавши всі надані документи, суддя Волинського окружного адміністративного суду Ковальчук ухвалив відмовити позивачу у позові.

«Сподіваюся, що приклад судового розгляду у справі Гіркої Полонки стане в нагоді всім, хто також хоче уникнути від виконання законів декомунізації. На жаль, ще не всі вулиці з комуністичними назвами у волинських селах були перейменовані. Окремі голови сільрад ховають цю інформацію. Але є люди, які повідомляють про це. І вони будуть нести кримінальну відповідальність. Якщо у найближчий час не виконають вимоги закону про зняття комуністичного маркування у вулицях», – зазначила історик.