Лучанка розповіла про нетактовних прибиральниць з луцького собору
-
-
>
-
>
-
>
2071
Лучанка не розуміє, чому працівницям собору так складно залишити прихожан наодинці з Богом.
Про це Олена Меланій розповіла на своїй сторінці у соціальній мережі Facebook.
Подаємо розповідь без жодних зімін:
«Блажен, хто вірує...»
Історія, яка повторюється щоразу. Головний собор міста. Вкотре намагаєшся побути наодинці з думками, врівноважити емоції, відшукати відповіді на вічні питання.
Купуєш свічки, підходиш до місця молитви, до ікони Матері Божої: «Богородице Діво, радуйся, Благодатна Маріє, Господь з То...» Тут нізвідки виникають дивні недоборозичливі створіння з відрами, наповненими брудною водою, швабрами-шматами і починають втручатися в твою святу молитву. Вони вічно сердиті, бо ж після нас, прихожан їм стільки невдячної роботи – мити-прибирати, особливо їх дратують свічки, розтоплений віск від яких треба шкробати з підсвічників, підлоги, а ще гірше - з килимів!
«...Благословенна Ти в жонах...» Ні, не вдається усамітнитись, бо перед твоїм носом починають демонстративно-дратівливо збирати недогарки свічок. Ти вступаєшся, бо ж негоже сваритися, та ще і під час молитви. І раптом чуєш: «То Ваші? Переставте свої свчки ось туди, бо там, де Ви їх поставили, вони мені закапають, а потім ще прибирати!»
Смиренно, стримуючи емоції (бо ж не для таких прийшла у храм!) переставляю. Нарешті маю можливість продовжити молитву. Виходжу з храму і замислююсь – чому так? У жодній із сотень європейських церков, в яких мені пощастило побувати, ніхто ніколи не заважав молитися і бути наодинці з Богом. Там, хоч і були люди (а інколи – натовпи туристів!), ти відчував себе причетним до таїнства молитви і ніхто ніколи навіть не подумав втрутитись у цей сакральний процес!
А у нас прихожани дратують тих нещасних жіночок, додають стільки непосильної роботи!... Храм – це Дім Божий, і кожен з нас у ньому – лише гість... «благословен плід утроби Твоєї, бо Ти породила Спаса душ наших»
-
Сьогодні
-
Завтра
-
Незабаром
Коментарі