«Непідйомні» рюкзаки луцьких школярів обіцяють полегшити
Від двох до п'яти і більше кілограмів. Книжки, зошити, олівці, пенали, атласи та додаткові посібники. Все це – непідйомний рюкзак за спиною у школяра.
Чи врегульовує нова українська школа цей момент, та чому батьки змушені щоранку бути носіями учнівського приладдя – йдеться у сєжеті «Сфера-ТВ».
8:30 ранку. Школярі разом з батьками прямують на навчання до Луцького третього ліцею. Першокласник Ярослав з мамою Мар’яною йде гризти граніт науки. Щоправда, рюкзак за спиною несе не учень.
Допомагає внучці Юстинці і бабуся Ніна. Каже, – шкода дитину, мовляв, ще наноситься.
А третьокласниця Злата сама носить шкільне приладдя, – каже, вже надто доросла аби просити про це батьків, тим паче у мами руки
вже зайняті, вона несе рюкзак братика-першачка Данила.
Те що нова українська школа передбачає максимальне розвантаження дітей від важких нош, та надмірних домашніх завдань, директор ліцею Віктор Савчук знає. Однак, – каже педагог, не все відразу. Активно ініціативу проявляють батьки. Аби їх діти не тягали щоранку важкенні набиті
рюкзаки, спільно з вчителями запровадили проєкт «Інтелект України».
Вчителька 1-А класу Ніна Петренко розповідає: ще до запровадження нової української школи, у неї як в педагога, завше була тверда позиція щодо
цього. Якби була можливість, запевняє жінка, то вона б скасувала і те носіння книжок туди-сюди. Їх можна залишати у школі, щоправда місця на це катастрофічно бракує.
Тож на цих першачках, вчителі наразі набивають гулі та намагаються вдосконалити систему на сучасний лад. До наступного навчального року планують впоратись на 100%. А поки, уроки ніхто не відміняв, тож усі за роботу. Спершу розминка….
І так щодня, – каже Ніна Петренко. Це пожвавлює настрій дітлахів та бажання вчитися новому. Далі все – за розкладом у щоденнику.
-
Сьогодні
-
Завтра
-
Незабаром