Монастир домініканців збудували за підтримки князя литовського Вітовта та короля польського Ягайла наприкінці XIV століття. Він проіснував до кінця XVIII століття, доки не згорів. Тоді поряд побудували новий монастир і костел.
Мали домініканці ще з XVI століття власну броварню та корчму. У костелі діяла музична капела, яка в часи розквіту налічувала 38 учасників. Для світських дітей діяла Маріїнська школа, де вчилися учні з міста та околиць. Тримали луцькі домініканці власну папірню та друкарню, пише видання Хроніки Любарта.
Ще в 1598 році до Луцька з Рима привезли одну ікону й подарували домініканцям. З часом прихожани стали повідомляти про начебто дива, які творив образ, а саме – зцілював від хвороб.
У 1703 році видали декрет, в якому ікону Луцької Богоматері офіційно проголосили чудотворною. Крім того, в декреті її назвали «щитом Королівства та непохитною вежею Волині».
Щоб возвести ікону у вищий ранг, її вирішили коронувати. Процес коронації відбувався в Луцьку. Ікона Луцької Богоматері стала другою коронованою домініканською іконою Богоматері в тодішній Польщі.
Сьогодні монастир домініканців є пам’яткою архітектури національного значення. Тут розміщується духовна семінарія Української православної церкви Московського патріархату.