Технологія вирощування ярого ячменю   

 Ячмінь одна з основних експортних культур України, що дає багаті врожаї на плодючих національних землях.

Ярий ячмінь добре пристосовується до різних умов, тож отримав широке розповсюдження. Мінімальна врожайність культури 1,5 т з гектара, а при ретельному дотриманні агротехнології можна зібрати навіть до 7 т врожаю.

Ячмінь відносять до стійких до засухи культур з низьким коефіцієнтом вологопоглинання, проте при недостатній зволоженості грунту під час формування репродуктивних органів рослин пилок стає неякісним. Це призводить до підвищення кількості неплідних квіток і значному зниженню продуктивності.

Для оптимального зростання культура потребує довгого світлового дню, так як при недостатній освітленості колосіння затягується. Вегетаційний період для ярого ячменю складає 60-110 діб, що дає підстави віднести його до середньостиглих культур.

Найбільший прибуток від вирощування культури аграрій може отримати, якщо вирішить продати ячмінь на експорт за привабливою ринковою ціною.

Технологія вирощування ячменю

 Для отримання щедрого врожаю зерна аграрію варто ретельно дотримуватись усіх етапів передпосівної підготовки  та догляду за культурою:

Вибір грунту під посіви. Ячмінь досить вимогливий до плодючості землі. На кислотних грунтах рослини погано ростуть та гинуть. Оптимальним для обробки вважається рівень рН 6,8-7,5.На солонцюватих та легких піщаних грунтах відмічається мінімальна врожайність, а ділянки з надмірною зволоженістю взагалі не рекомендовані під посів ячменю.

Дотримання сівозміни. Найкращими попередниками для ярого ячменю вважаються просапні, добре підживлені культури, які залишають після себе чисті від бур’яну поля. На корм та у продовольчих цілях ячмінь висівають після зернобобових культур. Гарним попередником вважають льон-довгунець та пласт багаторічних трав.

Підкормка. Для отримання гарних результатів від вирощування ячменю важливо забезпечити рослину усіма необхідними мікроелементами, особливо на початкових етапах зростання. Пізніша компенсація нестачі поживних елементів майже неможлива. Восени під час орання вносять фосфорні та калійні добрива, а навесні перед культивацією – азотні. При цьому частину добрив варто вносити безпосередньо під час посіву для забезпечення активного розвитку кореневої системи і формування більшого колосу. Ячмінь краще сприймає мінеральні аніж органічні добрива. Мікродобрива активізують ферменти, що сприяють підвищенню стійкості культури до хвороб та засух і прискорюють біохімічні процеси у рослинному організмі. На нейтральних та слабо лужних грунтах застосовують добрива з марганцем.

Передпосівна підготовка ділянки. Після стернових попередників обробку проводять восени у два прийоми: лущення стерні і орання. У районах, що піддаються вітровій ерозії вирощування ячменю передбачає розпушування грунту. В зимовий період важливо проводити снігозатримуючі заходи. Весняна обробка ділянки включає передпосівну культивацію та боронування для збереження вологи.

Посів. Для засівання ділянки рекомендовано використовувати крупне насіння з високою силою зростання (вище 80%). Для знезараження необхідно провести протруювання посівного матеріалу за 2-3 місяці до запланованого висівання. Для отримання високого врожаю посівні роботи проводять досить рано, оскільки зволожена земля та прохолодна погода сприяють дружному сходженню та розвитку кореневої системи рослин.

Догляд. Вирощування ярого ячменю потребує проведення комплексу заходів по догляду за рослинами.

Вони включають:

• післяпосівне прикочування засушливих ділянок та легких грунтів;
• обробку засмічених бур’янами полів гербіцидами;
• боронування грунтової скоринки;
• пізню підкормку у стадії колосіння (для кормового ячменю);
• захист рослин від хвороб та шкідників спеціальними препаратами.

Збір урожаю. У більшості випадків ярий ячмінь дозріває дружно. Його прибирання можливе як однофазним, так і двофазним способом. У другому випадку ячмінь скошують у валки при восковій стиглості 50% і вологості 35-38% і через 3-5 діб по мірі висушування зерна збирають і молотять.