Вишиванки, скарб та зуб мамонта: музеї істфаку у Луцьку показали свої родзинки

06 Вересня 2019, 18:25
2451

В приміщенні історичного факультету СНУ ім. Лесі Українки розташовані два цікаві музеї - етнографії Волині та Полісся та археології. Тут можна знайти чимало цікавих експонатів - від традиційного одягу та знарядь праці до черепа неандертальця та справжнього скарбу.

Про це повідомляє ІА «Конкурент».

Музеї етнографії Волині та Полісся

Багато експонатів, певно, будуть знайомі волинянам. До прикладу, гребінка, якою й нині у селах ще збирають чорниці, чи макітра, в якій готують кутю до Різдва.

Однак є й різноманітні знаряддя для обробки землі, до яких не знаєш, з якого боку підійти. Лопата із металевим кінцем колись мала назву «городник».

«Вона мала тільки металеве окуття, бо раніше люди були бідні», – пояснила викладач кафедри документознавства і музейної справи, кандидат історичних наук Світлана Чибирак.

Тут дивують і плетені іграшки, і знаряддя для ткацтва, та й вишитий одяг, який вже пропах давниною, однак ще досить гарно сидить на манекенах. Вишиті рушники – це окрема сторінка музею. Тут їх дуже багато і всі вони різні: вишиті хрестиком, гладдю, із квітами чи ромбами, із китицею і без.

«Студенти, які навчаються на музейному менеджменті та культурному туризмі, використовують музеї як своєрідну базу для практичних навичок, щоб можна було здійснити виставкову діяльність, атрибутувати ці речі, вони роблять якийсь рекламний продукт і на основі цієї колекції намагаються його впровадити в життя, проводять різноманітні екскурсії. Нам складно сказати про відвідуваність, адже у нас він постійно у русі. От минулого літа мені подзвонили зі Здолбунова і цілий клас дітей приїхав, аби просто подивитися на наш музей. Остання велика група дітей була з Ратнівського району. Ми проводимо повноцінну екскурсію. Можемо запропонувати майстер-клас», – розповіла  Світлана Чибирак.






Музей археології

Познайомившись із археологом, дослідником, викладачем і завідувачем музею Михайлом Кучинком, журналісти опинилися у світі мамонтів та неандертальців. Жартуємо, ми просто побачили зуб мамонта.

«Це зубчик маленького мамонтенятка», – уточнив археолог. Та розповів, що у музеї всі експонати знайдені на Волині.

«Я вже тут працюю з 1971 року. Певно, думаєте собі, як такий старий мамонт ще зберігся?» – жартував під час екскурсії викладач. Також показав справжні скіфські стріли, знайдені на Поліссі, та розповів про чи не найбільший скарб, який йому вдалося знайти.

«Ось це у нас скарб срібних прикрас. Ми його знайшли в Городищі. Я знайшов під час розкопок. Це єдиний скарб на Волині. Він дуже дорогий, тягне десь до мільйона гривень. Нині зберігається в краєзнавчому музеї, його тримають у сейфі. Якби ви його випадково знайшли, то отримали б 25 % і їздили б на «Волзі». Але я мусив віддати безкоштовно, бо це моя робота. У нас таке не прийнято», – розповів Михайло Кучинко. З його слів, найчастіше знаходять експонати у господарських спорудах.

На фото серед стенду у другій залі - зображення розкопок у Луцькому замку. Виявляється, що депутат міської ради Микола Собуцький був студентом викладача.

«У нас і Володимир Бондар (заступник голови Державного агентства лісових ресурсів України) учився колись, і колишній начальник СБУ Василь Грицак», – розповів археолог. Також відповів на запитання, чи користується металошукачами.

«Я проти цього діла. До речі, деякі експонати подарували мені так звані чорні археологи за те, що їх критикую, як тільки можу. Я сказав: «Хлопці, ви хоч майте совість і не викидайте вже те, що вам не потрібне». Вони хотіли віддати на металолом, але не полінилися і принесли мені», – розповів дослідник.

Особливу увагу в Музеї археології приковує стелаж із купюрами та монетами. Там є «дєньга» і «дєнєжка», монети у вигляді багатогранника, купони та навіть гроші у вигляді дельфінчиків. До того ж у музеї є монети, які не виставлені, бо ті дуже дорогі – різних країн 16-17 століття

«А що в радянські часи можна було купити за 1 копійку?» – питаємо. У відповідь чуємо, що колись за таку суму можна було придбати коробку сірників чи конверт. А за 3 копійки – два зошити.

«А за дєньгу 18 століття можна було купити булку хліба, пляшку горілки і 400 грам м’яса», – додав археолог.

Дізнаватися історію ледь не кожного експоната можна було довго, адже завідувач музею є фанатом своєї справи і знає про них все. До того ж огортає кожен елемент у цікаву історію, яку в підручниках з історії подають академічно і не так захопливо. Загалом, ці два музеї СНУ знайомі студентам, вони відвідують їх, коли приходять вчитися ще на перший курс. І це тішить! Однак хочеться, щоб відвідування музеїв не були випробуванням, а приносили задоволення, дозволяли доторкнутися до того, що було давно, дали відповіді на запитання та показували, що наші історія – велична та цікава.







 

Коментар
28/03/2024 Четвер
28.03.2024
Афіша
  • Сьогодні
  • Завтра
  • Незабаром