Як у Луцьку торгували хлібом 150 років тому

У праці Юлія Едуардовича Янсона 1870 року «Хлібна торгівля на Волині» є інформація про врожай хліба, ринки збуту, особливості транспортування хліба та муки, кількість та якість місцевих млинів у Луцьку.

Юлій Едуардович Янсон (1835-1893), статистик і економіст, член статистичного ради Міністерства внутрішніх справ, член-кореспондент Академії наук (1892), голова відділення статистики і епідеміології Російського товариства охорони народного здоров'я (з 1884), член Міжнародного статистичного інституту (з 1885). Автор робіт з теорії та історії статистики, демографії, – пишуть Хроніки Любарта.

ВОЛИНСЬКІ РІЧКИ

Волинські річки наскрізь пронизують регіон із півдня на північ. Вони повноводні. Їхня верхня течія формує територію із великою кількістю лугів, із греблями та камінням.

Річки Стир, Турія, Горинь більше придатні для сплаву плотів.

Перпендикулярно до рік із Луцька до Києва по південній окраїні Полісся тягнеться шосе, яке є єдиним досконалим сполученням Волині із Києвом.

Головними містами, куди направлявся на продаж волинський хліб 150 років тому, через річки були міста Кеніґсберґ (сучасний Калінінгра́д, Росія) та Данциг (сучасний Ґданськ у Польщі).

Як свідчать статистичні дані 1865 року, через річки Волині було перевезено пшениці: Буг – 1550 тис. пудів пшениці, Ікву та Стир – 250 тис. пудів, Горинь – 171 тис. пудів, Случ – 108 тис. пудів, Турію – 21 тис. пудів.

ЛУЦЬК

Місто Луцьк має значно обмежений район закупок хліба із навколишніх територій. Також він стикається з конкуренцією із боку купців міста Устилуг, які вивозять хліб до Австрії. Часто хліб транспортували із Луцька до Устилуга гужовим транспортом (вид дорожнього (безрейкового) транспорту, як вантажного, так і пасажирського, в якому транспортні засоби (вози) приводяться до руху тваринами; назва пов'язана зі словом «гуж» — ремінь для з'єднання хомута з голоблями; існує також прислівник «гужем», тобто «гужовим транспортом»).

Луцьк був одним із центрів торгівлі мукою та пшеницею для закордонних купців. Далі товар транспортували на границі: Дружкопільську, Волочиську та Гусятинську.

ТОРГОВИЦЯ

Чи не основним місцем завантаження хліба поблизу міста Луцьк є містечко Торговиця. Воно знаходилось тоді в одному із «хлібних» районів Волинської губернії.

МЛИНИ НА ВОЛИНСЬКИХ РІЧКАХ

Найбільше млинів на Волині станом на кінець 1860-х років було в тих повітах, які розташовані були у верхніх частинах рік. Так відповідно до статистичних даних, які подає Юлій Янсон у своєму дослідженні, найбільше водяних млинів у Кременецькому, Заславському та Дубенському повітах, а найменше у Луцькому та Ковельському.

ТОРГІВЛЯ БОРОШНОМ

Одним із важливих пунктів торгівлі мукою був також і Луцьк, з якого товар направляли на північ, до міста Пінськ. З Луцька борошно до Пінська транспортували на невеличких човнах. Також до Пінська борошно везли і з Любешова, теж на човнах, але в дещо меншій кількості, ніж із Луцька.

Борошно в ті часи було кредитним товаром. Її не купували зарання і за готівку. Мельники відкривали так звані кредити торговцям борошном. Ринок борошна був повільним і тому капітал рухався досить повільно. Торгівля мукою знаходилась не в руках монополістів, а в руках дрібних торговців.

Отож як бачимо, 150 років тому Волинь була дещо інакшою, ніж сьогодні в плані торгівлі зерном. Активну роль в цьому питанні відігравали водні артерії, також головні ринки знаходились в волинських містечках, які сьогодні стали звичайними селами. Луцьк і Ковель не завжди були головними в плані торгівлі, першість довгий час тримав Устилуг, який порівнювали із одним із найбільших європейських портів Європи Данцигом…