Із півсотні депутатів міськради 19 народилися в Луцьку

Нелуцькі лучани: біографії депутатів місцевої ради.

Статус корінного жителя – особливий для кожного населеного пункту. Попри наявність чи відсутність індивідуальних заслуг, уродженці міст завжди розраховують на додаткову повагу, значимість та компетентність ухвалювати рішення, що краще для їхньої домівки, а що – категорично погано. Комунальний патруль ознайомився із біографіями депутатів Луцької міської ради і з’ясував, скільки із них – корінних лучан, а скільки – «панаєхалі».

Із півсотні депутатів місцевої ради 19 народилися в Луцьку. Серед них – «старожил» депутатського корпусу Анатолій Бірюков. Депутат в раді – уже п’яте скликання поспіль, до того ж є найповажнішим серед усіх луцьких обранців за віком.

«У районі приладобудівного заводу колись був луцький пологовий будинок, в якому у 1948 році я і народився, – розповів Анатолій Бірюков. – Зараз там розміщений суд. А жили ми в одноповерховому комунальному будинку на кілька сімей навпроти «Променя», це була вулиця Червоної армії. У 1968 році батьки отримали квартиру на проспекті Перемоги. Вони не є корінними лучанами, хоча маму можна частково вважати – вона із Жидичина. А тато виховувався у чужих людей, так склалися обставини під час голодомору 30-х років. До речі, його рідне прізвище – Семченко, а Бірюков – то записали пізніше люди, до яких він потрапив на виховання».

«Усі, хто живе в місті не один рік, починають ставитися до нього як до рідного, – переконаний депутат. – Не зустрічав інших варіантів. Та й взагалі, хай хто приїздить до Луцька, я ще жодного разу не чув, що це негарне чи незатишне місто. І не важливо, хто був при владі. Проблем завжди вистачає, але кожен міський голова, як і кожен депутат всіх каденцій, зробив свій внесок у розвиток Луцька».

Серед корінних лучан – депутат Роман Бондарук.

«Я народився у Луцьку, мама – теж лучанка, а тато із Жидичина, – розповів обранець. – Після мого народження півроку жили в батьковому селі, а на початку 1980 року переїхали в Луцьк. У старому місті на вулиці Братковського я прожив до одруження».

Депутат вважає, що фактор «свій-чужий» однозначно впливає на розуміння та стратегію розбудови міста.

«Але багато чого також залежить і від свідомості конкретної людини, яка ухвалює важливі рішення. Незалежно від того, де ми проживаємо, депутат і чиновник має ухвалювати рішення не для себе, а для людей, які йому делегували повноваження», – зауважив Роман Бондарук.

Більша частина депутатського корпусу Луцької міськради, а саме – 31 обранець, народжені поза межами Луцька. Серед них – чимало етнічних волинян.

У Луцькому районі народилися Іван Корчук (село Усичі) та Микола Яручик (село Новостав). У районних центрах Волині почали життя депутати Андрій Козюра (місто Любомль), Руслан Ніколайчук (смт Іваничі), Володимир Самуляк (місто Ківерці). У Локачинському районі народився Юрій Корольчук (село Затурці), а в Володимир-Волинському – Олександр Семенюк (село Березовичі).

Рівненська область подарувала нинішньому скликанню Луцькради аж шістьох депутатів. Павло Данильчук народився у селі Торговиці Млинівського району. У цьому ж районі народилися Сергій Сівак (село Новоукраїнка), Іван Смоленг (село Боремець) та Степан Цимбалюк (село Косарево).
Депутат Олександр Плісецький почав життєвий шлях у селі Бухареві Острозького району, а колишній секретар міськради та екс-губернатор Волині Григорій Пустовіт народився у Дубному.

Серед луцьких депутатів – семеро корінних галичан. Четверо із них народилися безпосередньо в культурній столиці України – місті Львові: Любов Серба, Юрій Вега, Микола Дендіберін та Ірина Констанкевич. Ще троє родом із галицьких сіл: Тарас Бас народився у селі Почариську Нестерівського району, Андрій Буй – у селі Глухові Сокальського району, а колишній міський голова Луцька Богдан Шиба – у селі Яструбичах Радехівського району.

Троє депутатів – родом із Тернопільської області: Анатолій Пархом’юк (село Мирове Шумського району), Олександр Пиза (село Кутузів Теребовлянського району) та нинішній ректор Луцького національного технічного університету Петро Савчук (село Духів Кременецького району).

По два обранці доля закинула до Луцька із Київської та Хмельницької областей. Заслужений артист України Василь Гриб народився в селі Віненцях Переяслав-Хмельницького району Київської області. Неподалік – у місті Березані Баришевського району – побачив світ депутат Рустам Дячук.
Родом із Хмельницької області Наталія Бунда (місто Славута) та Віктор Ящук (село Верхівці Ярмолинецького району). Один обранець луцької громади – Сергій Волик – приїхав до Луцька із Полтавської області (село Воскобійники Шишацького району).

Знайшлося місце у Луцькій міській раді і для трьох «іноземців». Родом із Росії депутати Андрій Осіпов, Володимир Никитюк та Ганна Кравчук. Депутатка народилася на Уралі – в місті Еманжалінську Челябінської області. Тайгові морози супроводжували перші роки життя майбутнього депутата Осіпова (місто Зеленоборськ Совєтського району Тюменської області). А найдалі від Луцька, на узбережжі Тихого океану у місті Петропавловську-Камчатському, народився багатолітній голова земельної комісії Володимир Никитюк.

Цікаво, що жоден міський голова Луцька часів незалежної України не був корінним лучанином. Антон Кривицький, який керував містом понад десять років, народився в далекому селі Виноградному Одеської області. Його наступник Богдан Шиба, якого більше асоціюють з Турійськом, як згадувалося раніше, уродженець галицького села. Нинішній луцький керманич Микола Романюк – теж, як кажуть, від ріллі. Його мала батьківщина – село сусідньої Рівненської області Млинівського району під назвою Золочівка. До речі, зараз міський голова Луцька теж проживає поза межами міста – у сусідньому селі Зміїнці.