Керівник Волинського Центру зайнятості «пішов» у шахтарі

Замість білої сорочки – шахтарська форма, замість підборів – гумовці, замість кабінету – копальня. Волинська обласна служба зайнятості на день змінила звичний стиль роботи.

Вчора, 21 травня, директор Волинського обласного центру зайнятості Роман Романюк, директор Нововолинської філії Волинського ОЦЗ Ігор Кантор та начальник відділу інформаційної роботи ВОЦЗ Юлія Левчук побачили, як працює шахта «Бужанська», — повідомили у Центрі зайнятості.

Відокремлений підрозділ «Шахта «Бужанська». Належить до державного підприємства «Волиньвугілля». Працює цілодобово. Перш, ніж побачити життя під землею, – короткий інструктаж, спеціальний одяг, три жетони «на руки» і півторахвилинний спуск на мінус 370 метрів невідомості.

Заступник директора з охорони праці Лариса Лісневська розповідає про будні «Бужанської» і показує першу точку під землею, де є життя, – медпункт. Він з’явився у копальні орієнтовно десяти років тому. «Добре, коли немає роботи, – каже його господиня, – адже це означає, що зміна гірників йде добре. Всі, дякувати Богу, живі й здорові».

Кожна шахта має вирубки для провітрювання та забезпечення життєдіяльності шахти. По вирубках головних напрямків люди йдуть до свого робочого місця, здійснюється доставка матеріалів, обладнання. По транспортних вирубках переміщають товар: лавою (безпосереднє місце видобутку вугілля, – прим.) рухається комбайн, який видобуває вугілля, його, своєю чергою, конвеєрною стрічкою транспортують безпосередньо в бункер і скипами (спеціальні ковші, – прим.) підіймають на-гора.

«Прямуємо по вантажній вітці клітьового стволу, по головному відкотному та головному східновідкотному штреках безпосередньо до самої лави. Далі – в монтажну лаву 455, де зараз відбувається монтаж секцій для подальшої роботи лави та видобутку вугілля», – розповідає про наш маршрут пані Лариса.

Дорогою бачимо шахтарське життя, як воно є, – ремонт пориву водяної труби.

«Такі аварії важливо локалізувати та усунути максимально швидко. Адже в копальні і без затоплень вистачає вологи», – каже чоловік, який гартує над трубою.

Далі – такі ж труби з обох боків шахти. Одна, за словами Лариси Лісневської, – протипожежна, якою подається вода, друга – водовідливна – по ній воду відкачують із забоїв.

На кожному розгалуженні копальні є вказівні знаки, на кожній дільниці – спеціально навчені люди – члени допоміжної гірничорятувальної команди. Ці фахівці мають право відкрити скриню ДГК, дістати респіратори та проводити аварійні роботи до приїзду воєнізованої гірськорятувальної частини.

Дорогою до лави зустрічаємо голову однієї з незалежних профспілок шахти «Бужанська» Богдана Макарчука, який розповідає про робочі будні та сподівання на перспективу:

«Підприємством потрібно не лише користуватися, але й вкладати в нього. За останній рік шахта отримала 180 мільйонів. Маємо механізований комплекс секції, нові конвеєрні стрічки, прохідницький комбайн після капремонту. Обладнання якщо й не нове, то після генерального. На цей час нова лава в стані монтажу. Є надія завершити роботи до кінця місяця і почати давати результати. Сподіваємося зарядити її і працювати  не лише беззбитково, але й давати прибутки. Лава має перспективу».

Сьогодні на шахті числиться двісті наземних та п’ятсот підземних робітників. У складі п’ятисот «підземників» – дванадцятеро жінок. У 2019 році підприємство заявило до служби зайнятості 53 вакансії за напрямками: гірник очисного забою, електрослюсар підземний, роздавальник вибухових матеріалів, гірник з ремонту гірничих виробок, прохідник, гірник підземний, головний технолог.  Сьогодні укомплектовані дев’ять із них: три прохідника, один майстер гірничий, три гірника підземних, один електрослюсар підземний та один гірник очисного забою.

Вугілля, глинистий сланець, сотні пройдених метрів, розмови з гірниками, шахтарський «майстер-клас» і, нарешті, те, заради чого ми долали всю дистанцію – лава, яку готують до видобутку вугілля, чиста порода «чорного золота» і понад два кілометри здоланого шляху, аби знову побачити світло…