Знайшли помилку? Виділіть частину тексту і натисніть CTRL + Enter
Елемент картини «Вітовт Великий на конгресі в Луцьку». Йонас Мацкявічус, 1934
Елемент картини «Вітовт Великий на конгресі в Луцьку». Йонас Мацкявічус, 1934

Сьогодні в Луцьку — дві музичні лекції

10:28 19.05.2019
486

У Луцьку відбудуться публічні лекції тему музики часів з'їзду європейських монархів 1429 році.

Захід відбудеться в рамках відзначення 590-ї річниці З'їзду європейських монархів 19 травня в Центрі туристичної інформації та послуг, —

Заплановані дві просвітницькі лекції: о 14:00 - «Музика та музиканти на з'їзді монархів у Луцьку в 1429 році (реконструкція)», о 15:00 ‒ «Музичне повсякдення Волині (середина XVI – початок XVII століть)».

Як відомо, в 1429 році у Луцьку відбувся з’їзд європейських монархів, головна ціль якого полягала у тому, аби литовський князь Вітовт міг коронуватися і, таким чином, отримати повний суверенітет для своєї держави. Про участь музикантів у з’їзді збереглося лише одне писемне свідчення, проте, за допомогою інших джерел можна реконструювати і музичний інструментарій, і тип виконуваної музики, а також кількісний та національний склад музикантів. Луцький з’їзд був організований слугами князя Вітовта і тому логічно припустити, що у ньому брали участь і музиканти литовського князя.

Вся наявна інформація про його музикантів походить із двох джерел – рахунків польського короля Владислава ІІ Яґайла та з видаткової книги міста Марієнбург, столиці Тевтонського Ордену. Незважаючи на те, що за період з 1399 до 1427 року змінилося п’ять Великих Магістрів, музичні контакти між Литовським князівством та Тевтонським Орденом не переривалися. Відбувався активний обмін музикантами, князівське подружжя слухало німецьких музикантів у Марієнбурзі, а княжна отримувала у подарунок сучасні рідкісні музичні інструменти. У з’їзді брав участь ще один правитель з династії Гедеміновичів – кузен князя Вітовта, польський король Владислав ІІ Яґайло. Відомості про його музикантів з великою мірою упевненості можна екстраполювати і на придворних музикантів князя Вітовта. Окрім того, що польський король також народився і виховувався у Литві, він ще й привіз до Кракова власних музикантів, переважна більшість з яких були руського походження.

З огляду на це, доцільно припустити, що і князю Вітовту служили руські музиканти. Лектор - Іван Кузьмінський, кандидат мистецтвознавства, викладач Національної музичної академії України ім. П. І. Чайковського. МУЗИЧНЕ ПОВСЯКДЕННЯ ВОЛИНІ (СЕРЕДИНА XVI – ПОЧАТОК XVII СТОЛІТЬ) Ця доповідь є плодом співпраці фахових музиколога та історика – Владислава Безпалько. Відсутність дослідження такого роду давало підстави для появи різних міфів, зокрема про бідність музичної культури автохтонного населення Волині. На противагу усталеним міфам, масив зібраних історичних джерел переконливо свідчить, що на Волині у цей час вирувало повноцінне музичне життя. Хоча наявні документи не здатні відтворити повної картини, проте відкривають типові та специфічні сюжети з музичного повсякдення. Стає відомо про існування в містах, містечках та селищах десятків професійних музикантів, які мусили сплачувати податки центральній владі.

Цікаво, що музиканти не були організовані у спеціальні професійні цехи, чи братства, як це відбувалося у XVII-XVIII століттях. Окрім професійних музикантів з історичних джерел дізнаємося про католицьких органістів, військових музикантів та канторів-іудеїв. Про десятків музикантів стає відомо з їхніх прізвиськ, які надавалася за професійною ознакою. Ще одним результатом проведеного дослідження стало виокремлення різних назв для позначення професійних музикантів, а також суміжних професій. Окремим пластом у дослідженні музичного повсякдення виступають музичні інструменти, які належали не професійним музикантам. Їхніми власниками були селяни та міщани, пани та слуги, зем’янин та панська дитина.

Серед цих інструментів найчастіше зустрічалася кобза, при чому часто зазначалося її турецьке походження. Кілька разів згадуються лютні. До рідкісних випадків слід зарахувати наявність дорогої італійської скрипки. У випадках із трубами та дудами маємо справу виключно із професійними музикантами та слугами. По одному разу маємо справу із дримбою (варганом) та бубном (барабаном). Обов’язковою частиною музичного повсякдення були танці, про що збереглося кілька свідчень. Вони стосуються переважно шляхетського середовища.

Цілковито несподіваним результатом дослідження стало виявлення групи документів, які засвідчують існування на Волині волоченого обряду, який відбувався одразу після Великодня, хоча раніше укорінилася думка, що він був властивий виключно білорусам. Характерними атрибутами обряду були лялькові вистави, які влаштовувалися пересічними мешканцями і супроводжувалися під музичний акомпанемент.

Читайте також: Хотілося, щоб Луцьк ставав логістичним центром туризму області, — Катерина Теліпська

Загрузка...
Коментарі
27 червня
Сьогодні
Вчора
25.06.2019
Підписатися на наші новини
*ви у будь-який момент зможете відписатися від наших новин