Нічний Луцьк: недешеві автівки, п`яні іноземці та бабуся з квітами

05 Червня 2015, 08:00

1925

У Луцьку вночі трапляється не менше цікавих та важливих подій, як вдень. Але якщо в денну пору переповнені маршрутки і тролейбуси, заклопотаних лучан можна побачити скрізь, то в нічну людей повно в закладах відпочинку: в пабах або в нічних клубах. Тоді вже зовсім розслаблені вони обговорюють прожитий день за чашкою кави чи бокалом пива.

Сьогодні ми прогулялися в популярні серед лучан заклади.

Бар «Кораблик» на проспекті Волі, 8 а. Поруч стоять недешеві автівки, власники яких дуже гостро реагують на фотографії і навіть можуть зав`язати суперечку. Ми відмовляємось з ними розмовляти і прямуємо до закладу. Переважно люди, старші за 25. Молоді майже немає. Напевно, це тому, що молоді «відривалися» на концерті гурту «Тік», що розпочався увечері 4 червня і тривав до ночі.

Офіціанти мило припрошують нас щось замовити, пропонують найкращі місця для вечірніх посиденьок. Мовляв, сьогодні у них і концерт буде.

- Чому у вас сьогодні так багато людей? – питаємо.

- У нас завжди так, - відповідають.

- Але ж сьогодні четвер. Завтра ще робочий день. Так з понеділка? – дивуємось.

- Ні. Просто сьогодні футбол і в нас концерт. Приєднуйтесь, - усміхаються.

Але ми прямуємо нічними вулицями міста. Людей майже немає.

Вулиця Бойка, 2. Пивний клуб «Майдан» - ще одне місце, де збираються лучани. Дехто приходить туди як до себе додому. А дехто працювати. Як-от, наприклад, бабуся, яка вирощує квіти і продає їх в закладі або поруч. Вона часто стоїть під стінами «Майдану» чи «Голівуду», що знаходиться навпроти, до ранку. П`яні відпочивальники виходять звідти чи то попід руки, чи то самостійно і оминають жінку похилого віку.

- Купіть квіти дамам! Купіть квіти! – підходить до чоловіків поблизу Голівуду.

Вони хитають головами, що ні.

Згодом виявляється, що це іноземці. І ще й напідпитку. Щось питають в бабусі, сміються…Вона ж у відповідь лише обурюється і відходить від них.

- Чого вони до мене вчепилися? А ви купіть квіточки! Подивіться, які гарні! – пропонує нам.

- Дякуємо. А яка їх ціна?

- 15 гривень цей букет ромашок.

- Ну давайте нам два. А чому ви продаєте тут квіти? Вам не вистачає пенсії?

- Я вирощую їх і продаю. Та яка сьогодні та пенсія? – дивується бабуся і опускає очі.

- А до якої години переважно тут буваєте?

- Як коли. Іноді до ранку. Але в нас скупі люди. Особливо он ті на крутих машинах.

- Не хочуть купити квіточки?

- Ще й насміхаються, - відповідає.