На Меморіалі встановили незавершений пам’ятник Небесній сотні

Наступного року монумент облаштують лазерним освітленням:  лазері будуть направлені вгору,  здалеку виглядатиме, ніби сім душ літають над монументом.

У Луцьку відкрили і освятили пам’ятник волинським героям Небесної сотні. Пам’ятний монумент спорудили на могилі Василя Мойсея, який загинув від кулі снайпера у лютому 2014 року на Майдані та був похований на луцькому меморіалі вічної слави, пише Таблоїд Волині. 

Окрім надмогильного пам’ятника Василеві, поруч встановили гранітну стелу із горельєфним зображенням шести інших волинських героїв, які загинули під час Майдану.

Відкриття пам’ятника зібрало близько півтисячі небайдужих. Вшанувати пам’ять героїв прийшли владці, родичі та знайомі загиблих, приїхали вдови героїв Небесної сотні з інших куточків України.

«На сьогоднішній день ми всі – родина. У нас немає розмежування, чи це волинські герої, чи львівські, чи франківські. Ми всі рідні, всі підтримуємо одне одного. Пам’ять повинна бути. Чи це в монументі, чи в книзі, чи в назві вулиці. Але пам’ять не можна втрачати», – пояснила свій приїзд на відкриття пам’ятника вдова Андрія Дигдаловича, героя Небесної сотні зі Львова.

Освятив пам’ятник, а також відслужив панахиду за загиблими героями митрополит Луцький і Волинський Михаїл.

Офіційні промови представників влади, якими зазвичай переповнені подібні заходи, цього разу обмежилися виступом Луцького міського голови Миколи Романюка. «Революція гідності розвінчала міф про псевдодрузів України та виявила справжніх братів по духу. Але вона не могла б відбутися без справжніх українців, воля котрих була та є сильнішою від ворожої кулі, сильнішою від страху смерті. Саме такими були та назавжди залишаються в нашій пам’яті герої України Василь Мойсей, Олександр Бадера, Сергій Байдовський, Едуард Гриневич, Юрій Сидорчук, Іван Тарасюк, Віктор Хом’як, які загинули у боротьбі за волю і незалежність України», – зазначив Микола Романюк.

До слова також запросили родичів загиблих.

Роман Мойсей у своєму слові пригадав, як його брат не мав ні краплини сумніву у перемозі, а ще – як мріяв про чорно-червону вишиванку. «Ви зараз бачите Василя у вишиванці, – сказав Роман. – Він завжди хотів чорно-червону вишиванку, так і не встиг її вдягнути. Але коли його виносили з Майдану, та кров, яка текла з його грудей, була чорно-червоною на його білому тілі. Кожен завиточок волосся на грудях став ніби хрестиком, вишитим мамою».

«Сьогодні цей пам’ятник відкрили для того, щоб наше покоління пам’ятало, що народ є сильним, коли він разом. Ми з вами – непереможна нація, яка має пишатися собою, пишатися своїми предками і нащадками. Я пишаюся своїм братом. Хоча так хотілося б пишатися ним живим», – додав Роман Мойсей.

Скульптор Ірина Дацюк розповіла,що намалювала ескіз монументу задовго до ідеї встановлення пам’ятника в місті: «Хлопців привезли хоронити додому, і це був такий жах, це було горе всієї Волині. І тоді я взяла до рук олівець і альбом, і найперше, що прийшло на думку, перенесла на папір. Кажуть, першу думку Господь дає, а першою думкою і було: створити пам’ятник цим хлопцям. Ніхто ще не думав і не говорив про конкурси, але ескізи я вже намалювала і то були образи від самого серця».

Автор проекту зазначила, що їй важливо було на пам’ятнику зобразити обличчя героїв, аби люди могли запам’ятали їх такими, якими вони йшли на революцію.

Як виявилося, пам’ятник героям завершено не до кінця. У розмові із батьком Василя Мойсея секретар Луцької міськради Сергій Григоренко повідомив, що до запланованого відкриття на День незалежності встигли виконати не всі роботи. Проте вже наступного року монумент буде доповнено лазерним освітленням. «Ми зробимо, що лазері будуть направлені вгору, і здалеку буде видно, ніби сім душ літають над пам’ятником», – пообіцяв Сергій Григоренко.
Квіти до ніг героями принесли офіційні особи та звичайні люди. Серед них – чимало тих, хто навіть не був особисто знайомим із жодним з загиблих.

«Ми не маємо ні родичів, ні знайомих, хто б загинув на Майдані. Але співпереживання нам не чуже, все таки вони загинули за нас всіх, за те, щоб ми були незалежними. І це – обов’язок кожного з нас: пам’ятати і шанувати людей, які не пошкодували свого життя», – пояснила свою позицію лучанка Валентина Рижук

.

Серед гостей міста, які приїхали вшанувати волинських героїв – директор видавництва Володимир Панчишин зі Львова. Чоловік працює над проектом книги-реквієму, присвяченої Небесній сотні: «Ми повинні молитися за душі Небесної сотні, а родини – відчувати, що їхня втрата не була даремною. Що відкриваються пам’ятники, пишуться пісні і книги, що люди не забувають».

Видавець обіцяє стотисячний тираж цієї книги, а найперші примірники планує подарувати родинам героїв Небесної сотні.