Один день із життя волинського єгеря

11 Грудня 2018, 09:37

8708

Старший єгер Мирослав Захарусь

Єгер – людина чи не найважливіша у лісі. Адже саме вони доглядають за тваринами, підгодовують їх та борються із браконьєрами.

ДП «Звірівське лісомисливське господарство» – одне з найстаріших в Україні. І чи не найбільше славиться різноманіттям та кількістю звірів. Тут живуть кабан дикий, зубр, заєць, два види оленів: плямистий і благородний. Вирощують також фазанів. Поки – лише у вольєрі. Птахів тут зараз – понад 2 сотні.

Тварини потребують щоденного людського догляду. Працюють над усім цим єгері. І то тільки на перший погляд їх робота проста. Старший єгер підприємтва Мирослав Захарусь розповідає, що серед головних завдань єгерів – охороняти та підгодовувати тварин. Особливо гаряча пора – у сезон полювання. Саме єгер відповідає за організацію його проведення, дотримання мисливцями правил.

У єгерів немає буднів і свят – звіру потрібен щоденний догляд. Скажімо, єгер ДП «Звірівське ЛМГ» щоденно долає близько 20 км. Його день розпочинається о 5 ранку, в холодну пору – не пізніше 7.00. Не важливо – на вулиці дощ, сніг, вітер, мороз… З самого ранку необхідно доставити корм до спеціальних годівниць. Особливо це важливо в осінньо-зимовий період. А з весни до осені харчів у годівницях значно менше. Їх туди кладуть лише, аби «тварини надто не розходилися».

Раціон диких звірів різноманітний. Тут і сіно, і морква, і буряки, і силос, і кукурудза…

«Робимо отакі віники для оленів – з липи, берези і кропиви. Замочуємо їх в соляному розчині, а тоді висушуємо. Обов’язково має бути сіль», – розповідає Мирослав.

Дикі тварини – завжди обережні. Особливо – кабани, до людей майже не виходять. Хоча й тут винятки є. Тварини настільки звикають до своїх «годувальників», що іноді підходять геть близько.

«Дикі звірі теж уміють відчувати. Знають, коли їх люблять», – пояснює єгер Мирослав.