Шлях волонтерства Ірини Черняховської: від Майдану до «ДНК Свободи»
8144 Ірина Черняховська із Волині розпочала свій волонтерський шлях ще у 2014 році. На той час, як розповіла вона у «Вечірньому районі», робила все з ентузіазмом, намагаючись допомогти і сподіваючись, що боротьба за проєвропейський вибір на Майдані швидко увінчається перемогою.
Проте з початком агресії Росії на українську землю, коли друзі Черняховської активно долучилися до військової служби, а запити про допомогу стали надходити безпосередньо до неї, жінка ухвалила чітке рішення, що не може бути осторонь.
«На той час я була мамою двох діток і хотіла, щоб вони росли вільними, без страху вибухів», – пояснює співрозмовниця.
Але почалася війна – АТО, як назвуть ці події. І поєднання волонтерства та військової служби стало невід’ємною частиною життя Ірини. Проте особисті виклики змусили її переглянути пріоритети.
З початком повномасштабного вторгнення у лютому 2022 року жінка знову зробила вибір. Коли чоловік пішов до військкомату, вона залишилася вдома з дітьми. Вирішила не їхати за кордон як біженка.
«Мені страшно було залишатися одній. Але я не могла сидіти без діла – почала телефонувати друзям за кордон, просити підгузки для дитини, шукати будь-яку можливість допомогти», – пригадує вона.
Поступово волонтерська робота стала системною. Завдяки партнерству з литовським фондом Черняховська отримала підтримку в організації гуманітарної допомоги. Ця співпраця дала змогу встановити стабільні логістичні потоки та організувати склади для гуманітарної підтримки.
Офіційне оформлення волонтерства в реєстрацію фонду «ДНК Свободи» у січні 2026 року стало логічним кроком, який дозволив жінці та її команді незалежно отримувати та розподіляти гуманітарну допомогу, без затримок, пов’язаних із паперовими формальностями. Волонтерка підкреслює, що головне для неї – безпека дітей та можливість для них жити у вільній країні.
«ДНК Свободи» працює за кількома напрямками, але пріоритетним залишається забезпечення транспортних засобів для військових, а також організація благодійних заходів у громадах, що дозволяють збирати кошти на паливо та ремонт техніки. «Я живу за правилом: якщо ти не військовий, ти маєш бути для війська. Стараюся допомагати тим, чим можу», – пояснює Черняховська.
Щоб Національна мережа гіперлокальних медіа «Rayon.in.ua» змогла розповідати більше історій боротьби України з російською збройною агресію і підсвічувати людей, які роблять все від них залежне для перемоги, станьте нашими фундаторами, оформивши підписку як «Друзі Району».
Читайте також:
- Район.IN.UA
Сміття, пісня, їжа і тирса з парафіном – для допомоги воїнам: історії волонтерок із Локач, Дубна, Моршина і Ківерців
- Миргород
Борщ, який нагадує дім: історія волонтерського проєкту «Сватківський гостинець» на Полтавщині
- Стара Вижівка
Майже сотня поїздок на передову: волонтерська історія старости Сереховичівської громади Мирослава Гочачка
- Миргород
Домашнє тепло для фронту – у реторт-пакетах: історія «Сватківського гостинця» та Олесі Шаповал з Полтавщини
- Миколаїв
«Хто допоможе ЗСУ, якщо не волонтери?»: історія Юрія Бешевця із Галицинівської громади Миколаївщини