Історична та сучасна роль жінки: у ВНУ говорили про важливість жінок у безпеці і обороні України
1314 
У Волинському національному університеті імені Лесі Українки відбувся круглий стіл під назвою «Жінки у секторі безпеки і оборони: історія та сучасність».
Захід об’єднав представниць правоохоронних органів, громадських організацій та наукової спільноти для обговорення ролі жінок у формуванні безпеки держави в умовах війни за незалежність України.
Говорили про історичні приклади участі жінок у пожежних командах, підпіллі та визвольній боротьбі до їхньої сучасної діяльності у війську, поліції, ДСНС та підтримці стійкості громад під час повномасштабної війни. На заході побувала кореспондентка Район.Луцьк.
Мета – ознайомити громадськість із внеском жінок у секторі безпеки і оборони в історичній ретроспективі та в умовах повномасштабної війни Росії проти України, а також сприяти його ширшому суспільному визнанню.
«Сьогоднішній день ми присвячуємо тому, щоб разом подумати, що ми можемо зробити для того, щоб не лише чоловіки, які заслуговують на нашу увагу і повагу, але й жінки покращили видимість і статус у нашому суспільстві», – розпочала подію модераторка Оксана Ярош.
«Ми формуємо справжній культ жінки, тому що університет носить ім’я славетної Лесі Українки. Ми працюємо, щоб кожен реалізував свій потенціал і наша країна, а також університет, розвивалися демократично та з гендерною рівністю», – сказав ректор університету Анатолій Цьось.
Із вітальним словом до учасниць звернулися Антоніна Шуляк, деканка факультету міжнародних відносин. Вона наголосила, що сучасне завдання нашого суспільства – забезпечити рівну можливість участі жінок і чоловіків в процесах безпеки і оборони.
«Якщо історична жінка завжди відігравала важливу роль в усіх напрямках діяльності нашої держави, то війна суттєво змінила все. Вона змінила активність жінки у сфері безпеки і оборони», – додала Антоніна Шуляк.
Після вступних слів учасники перейшли до основної частини заходу. Першою виступила Наталія Благовірна, проректорка з науково-педагогічної, виховної роботи та комунікацій, представивши гендерний портрет університету, який демонструє кількість жінок на різних рівнях управління та студентського самоврядування університету:
загальні показники гендерної структури університету – 68 жінок та 53 чоловіки;
- гендерне співвідношення у розрізі ректорату – 2 жінки та 4 чоловіка;
- у розрізі деканів/директорів – 10 жінок та 7 чоловіків;
- у розрізі завідувачів кафедр – 44 жінки та 27 чоловіків;
- у розрізі начальників відділів – 11 жінок та 10 чоловіків.
У процесі студентського самоврядування тенденція зберігається – 7 дівчат і 5 хлопців, а у волонтерському русі – 14 дівчат та 2 хлопці.
У своєму виступі проректорка також наголосила, що університет працює над забезпеченням принципів рівності та підтримкою ветеранів, а також реалізується ініціатива взаємопідтримки за принципом «рівний – рівному».
Сьогодні 210 студентів є учасниками бойових дій, серед яких близько 11% – жінки. Також університет підтримує студентів і працівників, які служать або повернулися з фронту, та сприяє їхній інтеграції в освітнє середовище.
Юрій Громик, проректор з навчальної роботи та рекрутації, зауважив, що свято захисту прав жінок й досі зводять до квітів та компліментів. Він підкреслив, що жінки активно працюють у науці, управлінні та сфері безпеки та оборони, і їхню роботу варто оцінювати на рівні з чоловіками.
«У суспільстві так склалося, що сфера оборони та безпеки вважається суто чоловічою справою. Насправді зараз є чимало жінок, які працюють у цій галузі, тому треба говорити про те, що є така проблематика, і жінки варті уваги на такому ж рівні, як і чоловіки», – зазначив Юрій Громик.
До обговорення долучилася Ірина Констанкевич, народна депутатка Верховної Ради України, вона сфокусувалася на важливості ролі жінки на усіх рівнях влади, наголосивши на необхідності рівного представництва.
Пані Ірина навела приклад скандинавських країн як успішного прояву потенціалу жіночого лідерства: «Нам, безперечно, потрібно брати приклад із скандинавських країн, де для жінок зроблено все, щоб вона могла розвивати свій кар’єрний, особистісний та родинний потенціал».
Депутатка жартома навела приклад, коли формувалася делегація в Ісландію – країну, де ключові посади займають жінки, то у фінальному списку не було жодної жінки. Зрештою ситуацію виправили і до списку включили пані Ірину.
Опісля вступної частини обговорення, присутні перейшли до тематичних виступів запрошених гостей.
Жінки у пожежно-рятувальній службі Волині: історичний і сучасний виміри
Віталія Лукашевич, провідна фахівчиня сектору звʼязків із ЗМІ та роботи з громадськістю ГУ ДСНС України у Волинській області, вела мову про роль жінок у пожежній службі, наголосивши, що сьогодні жінка-пожежниця сприймається як щось незвичне, однак історія свідчить про інше. У міжвоєнний період на Волині діяло 95 жіночих пожежних команд, до яких входило понад тисячу учасниць.
Вони надавали першу медичну допомогу, займалися просвітництвом та навчали населення основам гігієни. І от, у 1932 році сформувалася перша суто жіноча пожежна команда, а до 1938 року їх стало 95.
«У 1935 році було вже 50 таких команд, які налічували 198 учасниць, а до 1938 року, коли настала Друга світова війна і змінилася влада, мали до тисячі жінок, які об'єднувалися в 95 команд», – підкреслює Віталія Лукашевич.
Сьогодні у Волинському підрозділі ДСНС України працюють 167 жінок, а загалом в Україні – понад 12 тисяч.
Жінки-поліцейські у секторі безпеки: професіоналізм і відданість служінню
Наталія Бартошук, старша інспекторка з особливих доручень відділу уповноважених з контролю за дотриманням прав людини в поліцейській діяльності (з дислокацією у Волинській області) управління дотримання прав людини Департаменту головної інспекції та дотримання прав людини Національної поліції України, підкреслювала гендерні питання і просування жінок в правоохоронних органах.
За її словами, ще 10 років тому жінки у поліції не мали навіть власної форми та займали переважно адміністративні посади. Сьогодні ситуація кардинально змінилася: жінки працюють у всіх підрозділах – від експертних і слідчих до операторів КБЛА, кінологів, патрульної поліції та мобільних груп протидії домашньому насильству.
Спікерка наголосила, що жінки виконують надзвичайно важливу роботу під час повномасштабного вторгнення. Вона зазначила, що на Волині з 1928 поліцейських 524 жінки, які активно працюють не лише в кабінетах, а й безпосередньо з людьми, допомагаючи та підтримуючи громадян.
Невидимий фронт: волинські жінки у визвольній боротьбі 1940-1950-х років
Людмила Пінчук, докторка філософії, провідна наукова співробітниця Волинського краєзнавчого музею, розповідала про маловідомі історії жінок українського підпілля. Жінки часто виконували роботу друкарок не через обмеження, а тому, що були освіченими.
Згадали чимало жінок, котрі долучилися до підпілля. Найбільш відома з них Галина Коханська, яка після таборів присвятила життя пошуку імен учасників підпільної боротьби.
«Спочатку вони були невидимим фронтом, а потім вони стали голосом визвольної боротьби», – зазначила Людмила.
Жінки в обороні прав політвʼязнів ГУЛАГУ
Леся Бондарук, наукова співробітниця Українського інституту національної пам'яті, говорила про мужність жінок-політвʼязнів.
Пані Леся наголосила, що відкриття архівів дозволяє краще зрозуміти масштаби репресій проти родин учасників підпілля.
За ешелонними списками депортацій видно, що після 1944 року радянська влада масово виселяла родини повстанців, і серед депортованих переважали жінки та діти, хоч інформації не багато.
Вона також розповіла про активну участь жінок у спротиві політв’язнів у таборах. Волинянку Зінаїду Колтонюк заарештували у 19 років і відправили до таборів, де жінок змушували працювати навіть у найсуворіших погодних умовах.
Зінаїда Колтонюк була заарештована за те, що була звʼязковою УПА в 19 років і отримала увʼязнення у 20 років. Вони були у каторжних зонах, а потім у особливих таборах. Це означало, що коли звичайних вʼязнів через жахливі погодні умови не виводили на роботу, то цих дівчат і жінок – виводили.
Також згадувалося Кенгірське повстання 1954 року в Казахстані, де жінки ставали перед танками, намагаючись зупинити придушення протесту. Хоча повстання було жорстоко придушене, воно стало символом мужності політв’язнів.
Від мультикама до громадського сектору
Ветеранка Софія Подвальна розповіла, що з 2022 року проходила складний шлях підготовки та участі у бойових діях. Вона наголосила, що жінкам у війську часто потрібно доводити свою професійність значно більше через прояви сексизму – якщо чоловіки викладаються на 100 %, то жінки змушені працювати на всі 500.
Через обмежений доступ жінок до навчань у неї виникла ідея створити громадську організацію Ukrainian Military Girls, яка займається підготовкою жінок до служби в Силах оборони. Організація об’єднує ветеранок, які навчають жінок військовим навичкам, враховуючи їхні психологічні та фізичні особливості.
Головна мета ініціативи – перетворити тривогу жінок перед військовою службою на компетентність через систему підготовки.
Наприкінці Софія наголосила, що жінки сьогодні є не лише обʼєктом допомоги, а рушійною силою змін: «Жінки багато допомагають і, відповідно, ми можемо не лише робити базові речі, наприклад, мити посуд, а ми можемо допомагати Україні».
Роль жінок-ВПО у формуванні стійкості регіону
Анна Карамишева, заступниця голови Ради ВПО при Волинській обласній військовій адміністрації, говорила про роль жінок-ВПО у формуванні стійкості України.
Спікерка розповіла, що після початку повномасштабного вторгнення була змушена переїхати з Харкова до Луцька. Вона підкреслила, що безпека України тримається не лише на фронті, а й у громадах, лікарнях, школах і волонтерських центрах, де жінки відіграють ключову роль.
Жінки-ВПО підтримують родини, відкривають бізнеси, інтегруються в громаду та стають лідерками. Разом із іншими переселенками Анна створила організацію, яка допомагає жінкам адаптуватися, розвивати навички і брати активну участь у громадському житті.
«Сьогодні жінки – це не лише ті, кого потрібно захищати. Жінки – це ті, хто захищає. І наше завдання, як держави та суспільства, не просто визнавати цей внесок, а створювати умови, у яких жіноче лідерство стає частиною системи національної стійкості», – підсумувала Анна Карамишева.
Резолюція Ради Безпеки ООН 1325: від декларації до реальних механізмів захисту та безпеки в Україні
Співголова секретаріату коаліції «Волинь 1325» у Волинській області, депутатка Луцької міської ради Алла Доманська наголосила на важливості реалізації резолюції Ради безпеки ООН 1325 «Жінки, мир, безпека».
Документ закликає до рівноправної участі жінок у прийнятті рішень, запобіганні насильству під час конфліктів та захисту прав жінок у воєнний час.
Алла Доманська відзначила практичні досягнення України, а саме – скасування обмежень на професії для жінок, відкриття бойових посад у ЗСУ, впровадження гендерних квот та навчальних програм для жінок у традиційно «чоловічих» сферах.
Особливу увагу приділили безпечному та інклюзивному середовищу для ветеранів і ветеранок, внутрішньо переміщених осіб та родин військових, а також локалізації Національного плану дій 1325 у Луцьку.
Наступна зустріч відбудеться 12 березня в ОДА з обговоренням нового обласного плану та мистецькою акцією.
«Власне, про що говорить резолюція, що коли жінки беруть участь у рішеннях, сервіси працюють краще і відновлення стає справедливішим», – узагальнила пані Алла.
Жінки активно працюють у війську, поліції, рятувальних службах та громадському секторі, роблячи вагомий внесок у захист держави та зміцнення її стійкості.
Анна КОРЕЦЬ