Мила – не означає дурна: що знає світ про єдине кохання Джона Кеннеді #ЧитанняНаРайоні

Колись я думала, що біографії політиків, акторів, журналістів та інших розумних людей світу цього – дуже занудне чтиво. І от дочитала чергову біографію. Як добре, що все змінюється: наші думки, і світ, і ми.

Цього разу це «Інґа» від Скотта Ферріса. Книга про данську журналістку Інґу Арвад, що переїхала до США напередодні Другої світової війни.

Хто така Арвад? Кохання всього життя Кеннеді, фаворитка Гітлера, журналістка, акторка з титулом «ідеальний зразок нордичної краси». Вона мала хорошу освіту, знала кілька мов, багато подорожувала та любила розумних чоловіків. Спочатку може здатись, що ця історія про таку собі фатальну, рокову жінку, що своєю красою і гостротою розуму вражала усіх чоловіків, яких тільки зустрічала на своєму шляху. Вона то, наче, й так...Але це історія про трагедію жінки, яка усе життя хотіла бути кимось.

Інґа за своє життя спробувала безліч занять: танцювала у балеті, грала у кіно, перемагала у конкурсах краси, писала сценарії для голлівудських режисерів, працювала колумністкою у провідних виданнях Європи та США, подорожувала світом. Виходила заміж 3 рази, але усе життя любила лише Кеннеді, з ким їй не судилось бути разом.

«Взаємоповага — мабуть, найважливіша складова справжнього кохання. Її нестача - саме те, чому я не могла покохати своїх колишніх чоловіків»

Увага, спойлер! Після прочитання з’являється гіркий післясмак від усвідомлення того, що ніким видатним вона так і не стала.

На початку своєї журналістської кар’єри (та й протягом  життя таке траплялось  багато разів) їй доводилось постійно доводити усім, що журналістика – це справа, яка їй добре вдається. Завдяки широкому колу знайомств, Інґа отримувала ексклюзивні інтерв’ю від перших осіб тогочасної Європи. Редактори видань, де вона працювала, завжди сумнівались, що їй вдасться отримати черговий ексклюзив, а Інґа завжди їх дивувала. Вона мала неймовірну вроду і шарм, тому більшість чоловіків-редакторів навіть не припускали, що вона має розум. Проте вже згодом Арвад усім довела, що мила – не означає дурна.

Вона стала першою журналісткою, що взяла інтерв’ю в Гітлера та його найближчого оточення і неймовірно цим пишалась. Потім це створить їй безліч проблем і зруйнує всі шанси на спокійне життя у США.

«Життя - сума виборів, які робить людина, де одні пріоритети заважають іншим. Ми за все в житті платимо».

Вона любила любити. Чоловіки були необхідні їй як повітря. В кожних відносинах, які мала Арвад, на першому місці для неї завжди був інтелект її чоловіка, що завжди мав спонукати її до діяльності. І це завжди було взаємно, бо вона вміла надихати чоловіків, які були поряд з нею. В чому тоді справа? Інґа щиро вірила в те, що жінка – не предмет побуту. Жінка не повинна стояти за чоловіком, а поруч з ним. В цьому й трагедія життя Інґи Арвад.

«Піднеси сірник до  амбіцій, які жевріють, і тебе понесе, наче лісову пожежу. І якщо ти знайдеш щось у що щиро повіриш, тоді ти зловиш найбільшу рибу в океані».

Попри основну сюжетну лінію, у книзі дуже багато про американську історію. Історичний контекст тут відіграє важливу роль. Навіть, якщо ви не цікавитеся історією США, мали б  чути  запитання «Хто вбив Джона Кеннеді?». Не менш цікаве запитання « Кого любив Джон Кеннеді?», відповідь на яке частково можна знайти в цій книжці.

Дуже багато тут описано і про період Другої світової в контексті США і участі в бойових діях Кеннеді. Є й про родовід Кеннеді та роботу американських спецслужб. Це все неймовірно цікаво читати і дізнаватись, якими підступними були за тих часів спецслужби, які брудні засоби використовували, аби отримати бажане.

Вже перед смертю Інґа згадувала, як багато від неї очікувало її оточення в силу її краси, знань та зв’язків, але вона розуміла, що « успіх завжди вимагає більше неприємних рис характеру».

За «достатню підлість» та «твердолобість» вона поважала Кеннеді, а сама не хотіла шкодити людям в погоні за кар’єрними здобутками.

«Нічого поганого в гарній жінці нема. Набагато важливіше, щоб вона була сердечною та трепетною, як метелик з пилком на крилах. Що б не сталось, зберігайте цей пилок, тому що у когось він швидко осипається, у когось його зовсім нема.»

*пилок на крилах метелика – маленькі лусочки, що надають їм яскравого кольору.