Шлях мирного дебатера

21 Липня 2021, 18:00

1536

Учасники дебатного клубу

Чому дебати стали важливою частиною мого життя і як вони змінили його: історія про саморозвиток і сприйняття себе.

Моя дебатна історія розпочалась приблизно 5 років тому, коли друг запросив мене на дебатне засідання. Я походив пів року. Виграв один кубок і успішно «забив» на цю справу, то попутно повертаючись, то знов йдучи звідти.

Минулого року друзі запросили мене на карпатську літню дебатну школу (КЛДШ), яка проходила поблизу Івано-Франківська. Це був семиденний наметовий табір біля річки. Атмосфера крутої інтелектуальної спільноти та навчання, яке там проводили, зробили свою справу! Я вирішив, що за будь-яких обставин стану «топовим дебатером» (спойлер: топовим не став, але певний прогрес є).

Ну і тут «понеслась». Свій перший турнір, ту ж таки толоку, я успішно програв. За результатами п'яти відбіркових раундів набрав аж 2 бали з 15 можливих, що, на диво, лише мотивувало йти далі.

Перші пів року здавалось, ніби я втратив глузд. Ледь не кожен день проводили тренування з друзями та онлайн-засідання, переглядав відео про дебати. Пам’ятаю, як сім тижнів поспіль я мав турнір кожні вихідні. Майже кожен з цих турнірів був провальним для мене. Однак успіхи були: потрапив у фінал першого етапу прикарпатської ліги та у півфінал ВДТ «Новорічний кубок». Проходили довгі дні зубріння та скигління: ну чому я «продув» і «а може це не моє»? Було важко, та я все ж продовжував. Чому? Не знаю. Я вперше за своє життя отримував задоволення від того, що роблю. Вперше за довгий час мене, як то кажуть, зачепило. Я отримував нові знання, задоволення від процесу та спілкування з іншими дебатерами.

У лютому 2020 року, після серії кількох невдалих ліг, де я в некомандному заліку брав останні місця, наступав турнір «Файт клаб» (одеський турнір по фільмах), від якого я не очікував зовсім нічого. Цілком несподівано потрапив до півфіналу великого турніру, що для мене стало першим справді вагомим досягненням.

Після того друге півріччя пройшло набагато результативніше. Мої здобутки поки не вийшли на високий рівень, але я отримав свій другий кубок, за перемогу у Львівській лізі.

Хочу зауважити, що зовсім не перемоги приносять мені задоволення від дебатів, не це мене вабить. Тут я зустрів чудових людей, з якими провів багато вечорів за чаєм і розмовами. Тут я знайшов однодумців, з якими завжди хочу проводити багато часу. Люди – це найцінніше з того, що дали мені дебати.

Читайте також: Дебати – не про стадіони. Як у Луцьку дискутують професіонали