#ЧитанняНаРайоні. Мемуари гейші

16 Липня 2021, 18:00
Мемуари гейші 2255
Мемуари гейші

Десь в маленькому селі Йорідо в Японії жила сім'я. Як тисячі подібних, вона існувала на межі бідності. 

Мати хворіла, батько заробляв крихти, ловлячи рибу. У сім'ї народилися дві дочки: старша була схожа на батька, а молодша успадкувала світлі очі і миловидність матері. 

Коли стало зовсім погано і голодно, батько продав своїх дочок в служіння. Дівчаток відвезли до великого міста. Там їх розлучили: Саюрі, молодшій із сестер, пощастило більше. 

Йшли роки. Саюрі довелося подолати багато труднощів, щоб домогтися в житті того, що деяким «не світить» ніколи. Вона стала гейшею, пройшовши через сльози, біль, приниження.

Читайте також: #ЧитанняНаРайоні: веселий кінець світу і спроба зрозуміти сутність людини

Що ми, європейці, знаємо про гейш? Красиві, білолиці жінки в кімоно, які розважають чоловіків. Але які розваги? Чи так просто стати такою жінкою? Як це може бути професією і приносити гроші?

Ця книга – пододорож не лише традиціями Японії, але й в дечому – досліждення жіночої душі. Як часто в житті потрібно приймати рішення з перспективою на майбутнє, наскільки хитромудрими можуть бути плани для реалізації мети та як майстерно можна навчитися грати чужими емоціями? Гейші в ті часи були людьми таланту, і, перш за все, не таланту танцю чи співу, а таланту бути цікавими співрозмовницями та гідними опонентками. 

Читайте також#ЧитанняНаРайоні. Шлях до себе з Павлюковим «Паломником»

 

Життя Саюрі викликає як співчуття, так і захоплення. Звичайно, кінець банальний, але кожен сам вирішує, про що ця історія насправді. 

Для мене – перш за все про боротьбу: за місце під сонцем, за свої принципи, за комфорт.

 

«Нещастя подібні до сильного вітру. Я не маю на увазі, що він збиває нас з наміченого шляху. Він зриває з нас одяг, і ми залишаємося такими, якими насправді є, а не такими, якими хотіли б здаватися», – говорить головна героїня.

 

«Якщо хочеш досягти успіху, Саюри, потрібно мати впевненість, що почуття чоловіка завжди під твоїм контролем».

Читайте також: #ЧитанняНаРайоні: шпигунки, кулінарія та злочини Третього Рейху

Думаю, в описаний період жінки краще розумілись на дипломатичних стосунках , ніж деякі політики зараз. І це варте захоплення, адже ми деколи не уявляємо, наскільки наша поведінка, слова та зовнішність у правильному поєднанні можуть мати владу. По-моєму, головна героїня теж цього не уявляла, проте читач може відслідкувати таку тенденцію.

Взагалі, «Мемуари гейші», як мені здається, це те ж саме, що і робота костюмерів в історичному кіно. Тут важливо не стільки доскональне відповідність букві епохи, скільки точна передача її духу.

Провідна думка – влада долі над людиною, але в цій стрімкій течії «ми можемо обрати, по який берег річки нестися».

Читайте такожАбрикосова книгарня. (Не)об'єктивні думки про роман Орести Осійчук

 

Коментар
05/08/2021 Четвер
05.08.2021