Дещо про луцьких лицарів

05 Липня 2021, 17:30

2095

Айна Бера

Громадська діяльність і студентство. Сесія й виїзд на чемпіонат України. Жага поєднати й встигнути все. Протягом п’яти років в моєму житті вкорінюється лицарство – справа, яку я охрестила «ділом життя».

Ще до початку свого студентського шляху, який мав би штовхнути в обійми активності й залученості, я сама себе упхнула в громадську діяльність. Завантажила мозок цілями й списала десятки сторінок стежками їх досягнення. Але іноді краще просто діяти.

Усі найкращі та найяскравіші події ставались саме спонтанно, достатньо було сказати собі «вперед». Так сталось і з громадською діяльністю, на мою суб’єктивну думку, в найкрутішому лицарському клубі «Айна Бера».

Це об’єднання молоді, яка щиро зацікавлена історією рідного краю й тим, як законно когось погамселити важкими тупими предметами. Жарт, хоча на полі бою ми суперники, але за межами ристалля ми друзі, та навіть більше, сім’я.

Сім’я, яка не зв’язана кров’ю. Сім’я, що зв’язана дечим більшим. Тим, що не передати словами, тим, що можна тільки відчути.

На змаганнях ми стоїмо горою один за одного. Вболіваємо до зірваного голосу. Не шкодуємо сил й викладаємось понад міру своїх можливостей. Коли після бою хочеться просто впасти й лежати, ми підводимось і йдемо знову до ристалля, щоб підтримати своїх.

Часто-густо глядач навіть не уявляє, скільки потрібно зусиль, щоб вистояти в поєдинку, в тяжкому обладунку, під палючим сонцем, коли піт заливає чоло, чи в мороз, коли думаєш, що пальці ніг вже попрощались з тобою.

Моє серце тремтить в момент удару мечем, який висікає іскри, та гірко щемить, коли з натовпу лунають слова про «несправжні бої». Чи може бути поєдинок фальшю, коли кипляча кров просочується в обладунок й гартує його, коли твого побратима чи сестру забирає карета швидкої?

Не подумайте, що наш спорт вкрай небезпечний. Ні, він такий же, як і будь-який інший повноконтактний. Ми спортсмени й пишаємось, що прославляємо рідний край, нашу країну на міжнародних змаганнях. Виборюємо перемоги й раз за разом доводимо нашу силу, наше гасло «Ми перші, бо ми ніколи не здаємось! Разом сила!».

Ми ніколи не жалкуємо про наш вибір, наш шлях. Ми не женемось за втраченими можливостями, ми створюємо нові.

На нашому рахунку десятки, якщо не сотні, перемог. Успішні фестивалі. Просвітницька робота. Долучення до благодійних акцій.

Нині ми створюємо унікальний простір – Центр Середньовічної культури. Він дасть можливість потужнішої роботи з молоддю, можливість показати нове й давно забуте старе. Спортзал, в якому тренуватимуться охочі бути лицарями. Лицарська зала, яка відкриє шлях розвитку історичної складової, інтерактивних лекцій, залучення підростаючого покоління, колаборації з молодіжними центрами. Майстерня, де спортсмени ремонтують і зберігають обладунки.

Попереду ще багато роботи, але не менше вже зроблено. Кожен охочий, незалежно від віку чи статі, може долучитись до нашого об’єднання, спробувати себе в ролі лицаря й, можливо, теж віднайти «діло життя».