Знайшли помилку? Виділіть частину тексту і натисніть CTRL + Enter

Стежками району: чи весело живеться у селі Веселе

15:06 18.01.2017

Невелике село на північному заході району заворожує теплою атмосферою, а привітні весельчани живуть як одна велика родина.

Луцький район утворили 1939 року, сучасні межі відновили у 1966-му році. Тут проживає 60,6 тисяч чоловік населення, з них 10% – міського, 90% – сільського. Загалом у Луцькому районі нараховують 83 сільських населених пункти і 2 селища міського типу (Торчин та Рокині).

Для того, щоб ви мали змогу краще пізнати район, у якому виросли чи проживаєте, ми вирушатимемо у села Луцького району та будемо розповідати про куточки рідної місцевості.

Мандрівку розпочали із села Веселе, у якому проживає 673 особи. Окрім вказаного населеного пункту, до Веселівської сільської ради входить село Верхи.


ПЕРШІ ВРАЖЕННЯ

Відстань від Луцька до Веселого становить близько 30 кілометрів. Якщо їхати автобусом, то за годину-півтори уже можна дістатися місця призначення.

Стартував наш маршрут із першої зупинки громадського транспорту, де фактично і розташований так званий центр села.

Чи тому сприяла зимова сонячна погода, чи приїжджих завжди так захоплює атмосфера цього населеного пункту, але, здається, що селу його назва дуже навіть пасує. Щоправда, немаленька цифра із позначкою мінус на термометрі змусила весельчан ховатися по домівках. Тому знайомитися з селом спершу довелося самостійно.

Насправді, щоб дістатися будь-якого об’єкта інфраструктури, селянам ходити далеко не доводиться. Усе необхідне знаходиться поруч: магазин, сільська рада, відділення зв’язку, Будинок культури, кафе та медичний пункт.

Трішки далі – пам’ятник загиблим у Другій світовій війні, школа та ще один магазин. З надією застати тут продавця, заходимо до крамниці. Жінка люб’язно зустріла гостей, та пояснила, що живе у сусідньому селі, а сюди приїжджає на роботу. Тому місцевою себе назвати не може, хоча населений пункт тут, каже, непоганий – привітні люди та й умови для проживання прийнятні.






Подалі від основних об’єктів інфраструктури – ще спокійніше.

«Там людські хати і колишня бригада (бригада колгоспу імені Калініна, – ред.), а далі вже Верхи», – запевняє продавчиня.

Тож з надією зустріти місцевих жителів, повертаємося до центру Веселого.


ЩО КАЖУТЬ ЛЮДИ

Тут уже стало трохи «живіше». Найбільше селяни поспішають до магазину, що розташований навпроти сільської ради. Місцевих продавчинь, звісно, усі знають, тому перед покупкою залюбки обговорюють перші новини на селі.

В однієї із весельчанок, яка завітала до крамниці, і вирішили розпитати, як живеться у Веселому.

«Переїхала сюди не так давно, вісім років тому, – каже пані Катерина, – але вже звикла, здається, що тут народилася. Люди – хороші, усе влаштовує. Церква є, є де лоба перехрестити. Храм Московського патріархату, але читають українською, щоб було зрозуміліше», – ділиться жінка і запевняє, що більше можуть розповісти у сільській раді.


Проте з сільським головою Оксаною Семенюк, на жаль, поговорити не вдалося. Як пояснили працівники сільради, очільниця Веселого якраз перебувала із робочим візитом у Луцьку. Мовляв, розминулися.

Повертаючись з сільради, зустріли ще одну місцеву жительку – пані Антоніну. Жінка розповіла, що прожила у Веселому усе своє життя, а це не багато-не мало – цілих 72 роки.

«Звісно, що за стільки років тут відбулося багато змін. А от недавно мали ремонтувати на нашій вулиці – Городинській – дорогу. Але пішли морози, то поки ще не починали», – каже пані Антоніна.

Крім того, за словами жінки, на центральній вулиці села перед новим роком поставили ліхтарі. Втім, поки що вуличне освітлення не функціонує.

Що ж стосується медичного пункту, то тут, кажуть місцеві, ліки не завжди знайдуться.

«Є у нас медпункт, але що він є, що його немає. Медсестра хіба до дітей малих навідується, тиск поміряє. А ліків часто немає. Тож здебільшого їздимо в лікарню в Торчин», – ділиться одна із місцевих жительок.

Транспорту для поїздки в Торчин чи Луцьк, як стверджують селяни, вистачає. Часто автобусами користується молодь. Школа у Веселому – 9-річка, тож після її закінчення юнаки та дівчата їдуть довчатися в Торчин, або ж вступають до коледжів чи технікумів.

«Взагалі молодь в селі лишається неохоче, бо треба десь заробляти. Хто їздить на роботу до того ж таки Торчина чи Луцька, а хто на заробітки», – розповідає поштарка Лариса.

На питання, як взагалі у Веселому живеться, жінка жартує: «Та як тут живеться, як в селі. Весело жити, на те воно й Веселе. Он які нам в будинку культури концерти влаштовують на свята!»

Та хоч концертів ми не побачили, сумніватися у веселому житті села причин не знайшли. Побродивши ще трохи засніженими вулицями, вирішили повертатися до Луцька. Як то кажуть, у гостях добре, а вдома краще.




Оксана ВЛАСЮК

Використання цього матеріалу без дозволу редакції «Район.Луцьк» заборонене. Авторські права захищені українським і міжнародним законодавством. Під «використанням» мається на увазі повна або часткова републікація цього матеріалу на сторінках інших інтернет-видань (окрім соціальних медіа). Щодо використання матеріалу телефонуйте +38 066 413 29 28 або пишіть на редакційну електронну адресу lutsk.rayon@gmail.com

17 січня
Сьогодні
Вчора
Підписатися на наші новини
*ви у будь-який момент зможете відписатися від наших новин