Разом із рукавицями лучанка шле в АТО голубів

Відома в державі волинська майстриня та поетеса Валентина Мазурик, яка власноруч сплела і надіслала бійцям АТО сотні рукавиць, оголосила про початок нової благодійної акції – «Діти Волині – за мир».

За задумом, учні та дошкільнята виготовлятимуть символічні паперові обереги. Їх волонтери даруватимуть воїнам на сході, – пише газета «Сім’я і дім».

ОБЕРЕГИ ЧІПЛЯТИМУТЬ НА БЛІНДАЖАХ І БРОНІ ТАНКІВ

Акцію започаткували на передноворічному благодійному концерті волонтерського центру «Серце патріота». Як розповіла ініціатор Валентина Мазурик, діти вирізатимуть «голубів миру» двох форматів. Більших вивішуватимуть в адміністративних будівлях, державних організаціях і навчальних закладах області як символ прагнення до миру. А дрібніші поїдуть на фронт, щоб оберігати життя та здоров’я воїнів АТО. Тисячі птахів миру планують виготовити до першого березня.

«Треба дітей залучати до подібних акцій, щоб вони знали: від них теж багато чого залежить у здобутті перемоги. При нагоді хочу наголосити на патріотичному вихованні. Бо саме прийдешньому поколінню доведеться боронити державу», – розповіла автор ідеї.

Водночас Валентина Мазурик закликає волинян долучитися до попередньо анонсованих благодійних акцій. Улітку вона організувала збір цілющих трав для воїнів антитерористичної операції. Дехто відгукнувся – привозив пакунки з травами їй на квартиру. Загалом заготовили понад 20 кілограмів.

«А можна було більше. Будемо давати у пресу оголошення. Бо лікарські трави дуже популярні на сході. Як і саморобні обереги – ляльки-мотанки. Їх мало хто вміє мотати навіть серед учителів. Солдати з любов’ю ставляться до ляльок – до броні прив’язують, вивішують у бліндажах. Свято вірять, що лялька допомагає», – каже жінка

Уже надіслали з Волині на фронт понад сотню ляльок-оберегів, зокрема й зроблених руками волинських школярів. Скажімо, більшість мотанок власноруч виготовили учні Чаруківської сільської школи.

ЗВ’ЯЗАЛА РУКАВИЦІ ДЛЯ ДВОХ БАТАЛЬЙОНІВ

Попри безліч благодійних акцій, пані Валентина відома в державі завдяки своїм в’язаним рукавицям для воїнів АТО. Незважаючи на повну глухоту та сліпоту, разом із чоловіком, інвалідом зору Петром, сім’я у вересні 2015 року почала плести зимові шерстяні рукавиці для бійців Національної гвардії, в яку пішов служити син Павло.

«Схиляємося перед такими людьми, справжніми патріотами. Їм самим важко дати собі раду, а вони ще й воїнам допомагають. Оце є приклад мужності і героїзму», – каже благодійник, ректор Волинського інституту післядипломної педагогічної освіти Петро Олешко.

Першу партію зі 118 пар родина Мазуриків передала воїнам на схід через волонтерів «Самооборони Волині». До кінця 2016-го майстриня Валентина зв’язала вже 580 пар. Останні два десятки рукавиць поїхали на передову в Луганську область разом із благодійною допомогою волонтерського центру «Серце патріота».

«Це вже 135-та наша поїздка в зону АТО. Цього разу, окрім рукавиць від Валентини Мазурик, веземо екіпажам танків та САУ 14-ї та 30-ї бригад електрогенератор, бензопили, теплий одяг, харчі та малюнки вихованців луцьких дитсадків. Усе зібрали за два тижні», – розповів засновник волонтерського центру «Серце патріота» Сергій Балицький.

За словами волонтера, везуть понад 2 тонни благодійного вантажу. Бійці неймовірно щасливі від подарунків, особливо волинських прапорів, місцевої преси та книжок. А ще – від теплих шерстяних в’язаних рукавиць.

«Буду дуже щаслива, якщо своїми рукавицями врятую життя хоча б одному воїну», – зізнається Валентина Мазурик.

БЛАГОДІЙНИЦЯ САМА ПОТРЕБУЄ ДОПОМОГИ

Жінці допомагають небайдужі українці. Скажімо, мешканець Чернігова Анатолій Бережний безплатно надіслав волинянці, яка в’яже рукавиці для АТО, мішок шерстяних ниток. Адже майстрині потрібно на місяць щонайменше три кілограми ниток. Благо, завдяки жертовності співвітчизників благодійниця має чим в’язати.

Однак є ще одна нагальна потреба: пані Валентині потрібен дорогий імплантат, який зможе повернути слух жінці.

«Слуховий імплантат, який закуповують за кордоном, коштує щонайменше 25 тисяч доларів. Дітям його купує держава, а дорослим треба самим діставати. Однак такі гроші нам із дружиною нереально зібрати», – зітхає чоловік жінки Петро.

Сім’я не приховує: сьогодні важко виживати інвалідам. Бухгалтер-фінансист за освітою, поетеса, матір двох дітей Валентина повністю не чує і не бачить. Її чоловік Петро – незрячий інвалід без однієї руки. Подружжя спілкується виключно методом Брайля через пальці чоловіка.

«Та попри фізичні вади, ці мужні патріоти жертвують себе на благо батьківщини. Тому допомогти цій родині – моральний обов’язок кожного з нас», – резюмує волонтер Сергій Балицький.

Текст та фото Романа ЖИЖАРИ

Використання цього матеріалу без дозволу редакції «Район.Луцьк» заборонене. Авторські права захищені українським і міжнародним законодавством. Під «використанням» мається на увазі повна або часткова републікація цього матеріалу на сторінках інших інтернет-видань (окрім соціальних медіа). Щодо використання матеріалу телефонуйте +38 066 413 29 28 або пишіть на редакційну електронну адресу [email protected]