Ford, Fiat, Chevrolet та інші: якими були перші автомобілі у Луцьку

ХХ століття у Європі розпочалося на ще більших темпах індустріалізації і розвитку науки, ніж це було в ХІХ. Винайдення і застосування радіо, ефективна конструкція протигазу, реалізація задуму дирижаблю, перший політ на літаку, збірний конвеєр Генрі Форда, перший візит людини на Північний та Південний полюси стали провісниками нової доби.

І з цієї доби до нас дійшла поштова листівка з зображенням вулиці Староковельської. Поштівка на продаж виготовлена у 1916 році луцьким видавцем Беккером. Проте саме фото могли зробити й раніше. Мешканці міста купували цю листівку, писали теплі слова на звороті і відправляли у далекі краї. Вона оригінальна тим, що на ній показано автомобіль, а скоріше навіть протоавтомобіль – точно один із перших подібних екземплярів у Луцьку, – пише видання «Хроніки Любарта».

Не забарилася реакція міської влади. Управа «мала честь» повідомити, що швидкість руху екіпажів по місту не повинна перевищувати 10 верстів за годину. Це 10,6 кілометра за годину. Ця постанова була прийнята у 1911 році. Того ж року до міської управи звернувся Самуїл Самсонович Краковський з проханням дозволити йому влаштувати автобусні перевезення по місту.

АВТО

Перші авто могли купити собі тільки найбагатші лучани того часу. Це – власники найбільших промислових об’єктів, купці. Більше розмаїття автомобілів Луцьк побачив під час Першої світової війни, коли в місто на Опелях завітали офіцери, картографи, різні чини окупаційної армії. На території ливарні братів Свобод – одного з найбільших заводів тогочасного Луцька – влаштували австрійські гаражі.

Але якщо до Першої світової війни можна було нарахувати один-два десятки авто в цілому Луцькому повіті, то у 1920-х роках стався прорив до сотні! 80% із них концентрувалися в Луцьку.

В архівах збереглися списки зареєстрованих авто, їхні марки, прізвища власників та деякі технічні характеристики транспорту. Залежно від типу транспортного засобу, його відносили до однієї із чотирьох категорій: A, B, C, D. Станом на 1928 рік в луцькому повіті було 48 автомобілів категорії А, 18 категорії B, 12 категорії С, 17 категорії D. Це все цивільні приватні авто, військові до списку не потрапили. Реєстраційні номери складали з чотирьох або п’яти цифр. Особливістю було те, що коли номер починається на 9, то в ньому чотири цифри, а коли на 7, то п’ять. Спереду дві букви Wł, які позначали Wołyń. Наприклад, Wł 9455, або Wł 70451.

Чотири найпопулярніші марки: Ford, Fiat, Chevrolet, Tatra. Загалом за другу половину двадцятих зафіксовано близько 20 різних марок (моделей було ще більше) автомобілів. Примітно, що після війни Луцьк досягнув такого розмаїття доступних марок тільки в другій половині дев’яностих.

Цікавішою стає картина, коли ми дивимося на ті автомобілі, які були в Луцьку в одиничному варіанті, або якогось рідкісного виробника.

Справжньою родзинкою тут є бельгійське авто лакшері класу Minerva. Їх виготовляли з 1902 до 1938 років і продавали під слоганом «Автомобілі для королів та королев». Авто мало такий же престиж і якість, як Rolls-Royce, але було трохи дешевшим.

Також виділяється наявність ще однієї марки, яка позиціонувалася як преміум-клас – Buick. На одному із двох луцьких Б’юїків їздив співвласник цегельні «Лучанин» на Гнідаві М. Старчевський. Це та цегельня, з якої збудовано багато споруд Луцька початку ХХ століття, серед яких і лютеранська кірха.

Не менш «жирною тачкою» було американське авто Packard, яке нечасто зустрічалося в міжвоєнній Польщі. А в Луцькому повіті лише в одному екземплярі.

Оригінальним є авто Pierce Arow – фірми, яка припинила існування в тридцятих, перед тим поглинута Студебекерами. До речі, Студебекерів також було вкрай обмаль. На початку тридцятих – дві штуки Studebaker Director.

В другій половині двадцятих фіксується тільки 1 авто марки Mathis. Це французький виробник, який працював на ринку авто тільки в першій половині ХХ століття. З 1934 року фірма припинила виробництво авто, а за 20 років була куплена фірмою Сітроен.

По одному авто в Луцьку і повіті було таких марок: Austro-Daimler, Peugeot, Martini, Dodge Brothers, Daimler, Chrysler, Renault. У списках автовласників у Луцькому повіті немає Опелів, але вони трапляються на світлинах тридцятих.

Окрім того, що деякі марки свого часу були престижними і дорогими, більшість із наведених виробників серед знавців цінуються як легендарні. Спробуйте віднайти і купити авто, бренд-виробник якого перестав існувати в 1920-х.

МОТОЦИКЛИ

На зламі 1920-1930-х роках у Луцькому повіті було зареєстровано 13 британських, австрійських, французьких, бельгійських і американських марок мотоциклів. Із них всі, крім одного, для приватного користування. Лише один – для службового.

Скільки сьогодні по Луцьку постійно їздить «харлеїв»? Ми часто любимо висміювати історію, вважаючи, що колись було гірше, наївніше, простіше, «дурніше», врешті-решт. Але насправді це не більше, ніж ефект такий. І виходить так, що минуле часто навпаки – сміється над сьогоденням, дає фору і ніби каже, «ну-ну, ще подивимося».

Один із перших мотоциклів у Луцьку був саме Harley Davidson 1927 року. І не простий – з коляскою! Ось він:

Нещодавно на аукціоні в Мельбурні такий продали за $600 тисяч.

Серед зареєстрованих тоді марок, які виготовляються досі, або складалися до останнього часу, це Harley Davidson, Indian, Triumph. Найбільше було агрегатів Harley Davidson – до 10 штук на повіт. Всі інші є легендарними, час зняття з виробництва яких ледь перейшов позначку середини століття. Серед них Zenit, J.A.P, Premier, Puch, Francis-Barnett, Rudge-Whitworth, F.N., Griffon. Такі їздили по повіті в 1-2 екземплярах. Про дві марки взагалі не вдалося знайти інформації. Це Elite та Oewa.

АВТОБУСИ

Поряд із приватними автомобіля й мотоциклами по місту і повіту курсували автобуси. Зазвичай це були середньомісткі як на сьогоднішнє розуміння транспортні засоби, в які поміщалося кільканадцять осіб. Єдиним екземпляром, який відрізнявся від інших, був автобус Mercedes-Benz 46. У нього поміщалося 27 пасажирів. Їздили і більш місткі, але вони базувалися в інших містах. Наприклад, ось такий космічний «Шевроле» місткістю 33 особи з газогенератором позаду курсував між Луцьком і Любліном.

Але переважно автобуси були такі:

З 15 автобусів на кінець двадцятих у повіті 12 призначалися для публічного використання. Один із цікавих випадків стався в Луцьку під час курсування автобусу у грудні 1930 року. Водій помітив, що на річці Глушець неподалік мосту тонуть люди. Він зупинив машину і вибіг рятувати людей. Врятував! У луцькому тижневику «Ziemia Wołyńska» про нього і іншого героя-рятівника, який працював поштарем, написали замітку. Водій був працівником фірми «Pospieszny», яка спочатку називалася Szydłowski. Її реклама частенько зустрічається в міжвоєнній волинській пресі.

Інші марки автобусів: Fross–Büssing, Case, Fiat, Berliet, Chevrolet. А це поштівка головної вулиці міста – Ягеллонської – на яку потрапив тогочасний автобус із колесами на даху.

Однією з особливостей процесу модерності у Європі є розвиток громадського руху – поява цілого ряд спілок, клубів, рухів, партій та організацій. Не сумували луцькі автомобілісти, які в 1929 році об’єдналися в автомобільний клуб (хоча зареєстрували статут через рік як Wołyński Klub Automobilowy). Діяльність клубу була досить активною: спортивні змагання, туристичні виїзди, покази автомобілів.

Ось лише один епізод з діяльності новоствореного клубу. Про нього читаємо в луцькому тижневику «Ziemia Wołyńska» за 19 травня 1929 року.

«Автомобільний рейд нового луцького клубу «Автомобіль-клубу волинського». 12 травня о 7 годині 24-ма автомобілями вирушила з Луцька до Кременця колона з 100 осіб. Керівником поїздки виступив п. Олександр Запольський. Чудова весняна погода сприяла спортсменам. Самоходи їхали на відстані 200-300 метрів один від одного зі швидкістю 50 кілометрів за годину. Через дві години прибули до Кременця. Після сніданку в Ліцеї мандрівники відвідали колишній єзуїтський костел і Ліцей. О 12 годині колона виїхала до Луцька. Державна поліція і дорожна охорона люб’язно показували дорогу і слідкували за порядком. Рейд справив на учасників приємне враження».

Цікаво, що зараз намагаються відродити цей клуб. Уже є Facebook-сторінка і навіть статут.

Автомобіль, хоч і був поки недоступним для більшості населення, все ж завойовував популярність. Не дивно, що в пресі двадцятих і тридцятих років періодично зустрічається реклама певних марок авто. Їх можна було купити переважно в Луцьку та Рівному, хоче деякі відділення працювали в Дубно, Кременці і, ймовірно, інших волинських містах.

Це добре. Але ж ми знаємо, що автомобіль не їде без пального. Де ж у Луцьку 1920-х років можна було заправити свій Б’юїк чи Форд? Відповідь проста: місце зустрічі змінити не можна – цум! В районі сучасного цуму була одна з перших (поки не можна аргументовано сказати, чи таки справді перша) заправка в Луцьку. Вона належала компанії Standard Nobel, реклама якої міститься в журналі Auto вище.

Місце локалізації вдалося визначити дуже точно завдяки карті, віднайденій в Державному архіві Волинської області. Уявімо, що їдемо по проспекту Волі сьогодні від університету до цуму. Біля цуму перехід. За переходом – поворот на Винниченка. Лінія бордюру в ході історії звісно трохи совалася, але саме в районі цього місця повороту стояла заправка. Як вона виглядала? Будь ласка:

Фрагмент поштівки з бензоклонкою. Зображення з Національної бібліотеки Польщі

Як видно, це не була заправка в сучасному розумінні, а лише колонка зі шлангом просто неба. Їздити, правда, не завжди було комфортно через особливості брукування у той час.

А потім були тридцяті. Опелі і Шкоди, Лянчі й Понтіаки – малий список появи нових марок на дорогах воєводства. Це ще один штрих про особливості життя на Волині до початку війни.

Автор: Олександр КОТИС