«Боратинська сільрада готова прийняти підприємців зі Старого ринку», – сільський голова Сергій Яручик

Голова Боратинської сільради Сергій Яручик розповів про секрети успішного функціонування сіл, а також повідомив, що у разі перенесення Центрального ринку, сільська рада готова допомогти луцьким підприємцям.

Боратинській сільській раді підпорядковується чотири населені пункти: село Боратин, Рованці, Голишів та Новостав. Наразі запозичити успішний досвід сіл приїжджають не лише українські, а й закордонні делегації.

Найкращі адмінспоруда, сільський дитсадок, та амбулаторія –  про досягнення та перспективи Боратинської сільської ради розповів багаторічний сільський голова Сергій Яручик.

– Адмінспоруда Боратинської сільради та сільський спорткомплекс – найкращі у Східній Європі, а місцевий дитсадок – найліпший сільський ДНЗ в Україні. На таку сільську раду, вочевидь, рівняються інші села та містечка і не лише Волині. Як наразі вдається підтримувати високий статус сіл, які входять до Боратинської сільради?

– В першу чергу, успіхом завдячуємо депутатам сільради, підприємствам, які тут розміщені, та залученню додаткових коштів, які ідуть на наш рахунок. Стараємося підтримувати те, що збудували, а також модернізувати наявні об’єкти.

Щороку у нас було завдання будувати щось нове і ми дотримуємося свого правила. Село розростається стрімкими темпами, тому наразі потрібно приділяти дуже велику увагу розвитку інфраструктури, будівництву доріг та встановленню електромереж, яке ми втілюємо за допомогою співфінансування з селянами.

Звичайно, не забуваємо і про освітні заклади. За минулі два роки депутати сільської ради на умовах співфінансування з  районного та обласного бюджетів виділили два мільйони гривень на Боратинську школу. Крім того, левову частку коштів Боратинська сільрада вклала у будівництво школи в селі Рованці. Наразі у нас на території є два середніх навчальних заклади – в Боратині та в Рованцях. Також є дитсадок, який плануємо утеплити. Адже найменші дітки повинні відчувати комфорт.

Енергозбереження не означає, що потрібно виключати якийсь котел чи економити подібним чином. Ми з депутатами бачимо це трохи по-іншому. Робимо свій розрахунок і простежуємо, скільки споживаємо тепла на квадратний метр. Я не прихильник того, що треба палити торфом чи дровами. Ми взяли польський варіант і поставили пелетного котла. За допомогою такого котла економимо у межах 40-50%.

Приміщення Боратинської сільської ради (джерело: Нова Доба)

– Часто у вас випитують, як саме вдалося досягнути такого успіху? Чи доводилося уже з кимось ділитися досвідом?

– Ще раз хочу наголосити, що це не мій особистий успіх, а того депутатського корпусу, який є у Боратинській сільській раді. Ми починали з маленького. Кожен депутат відповідав за якусь ділянку роботи. В селі раніше навіть не було телефонного зв’язку. Але хтось займався проектами, будували школи, провели по сільській раді водопровід і поклали після цього асфальт. Якби не було підтримки депутатів, активістів, жителів, то цього не вдалося б досягти.

Приїжджає багато різних делегацій, але ми стараємося показати не тільки свої здобутки. Головне почути, як вони це бачать. У таких випадках можна взяти щось хороше і раціональне для себе.

Останнім часом до нас починають приїжджати делегації зі східних областей. І мені цікаво почути їхню думку. У них теж є багато чого хорошого, що можна почерпнути. Такі зустрічі об’єднують не тільки схід і захід, а й нас усіх.

Було багато і закордонних делегацій. Ми до цього нормально ставимося і ніколи не готуємося. Як є, так є.

– А колеги з інших сільських рад не просять навчити їх так само працювати?

– Не сказав би, що вони менш успішні, просто, мабуть, у них менше ресурсів. Коли проходить навчання новообраних сільських голів зі всієї Волині, то ми з ними обов’язково спілкуємося на території Боратинської сільської ради. Кажемо, щоб зразу не лякалися. Треба починати з маленького. Але коли ти бачиш результат роботи, тоді хочеться робити більше. Та потрібно так планувати, щоб бути певним у тому, що ти завершиш цю роботу.  

– Боратин отримав статус найспортивнішого в Україні. Чому обрали саме спортивний вектор для розвитку села?

– Я б не сказав, що обрали саме спортивний вектор. Так стається, що напевно десь молодь хоче себе показати, в чомусь проявити. В спорті це не найлегше, можливо, навіть найважче. Але вважаємо, що краще вкладати в спорт, ніж потім лікувати хвороби. Бо спорт – це здоров’я.

Та розвиваємо ми не лише спорт. У культурному напрямку теж зробили потужний крок. У нас є народний аматорський хор, драматичний гурток для дорослих, танцювальний гурток, майже два роки діє духовий оркестр. Тобто стараємося  в цьому плані розвиватися. Тут все вирішують кадри. Якщо на керівника покладена робота, то він її обов’язково буде виконувати.

– Попри чималі досягнення, у кожної медалі зазвичай є дві сторони. Які проблеми нині найбільше турбують жителів сіл Боратинської сільради?

– Найбільше роботи зараз у нових масивах. Це і будівництво доріг, і електрифікація.

Що стосується питання формування бюджету, то раніше ми скеровували свою роботу на те, щоб було зацікавлення у будівництві нових підприємств, податок від яких надходив би до сільського бюджету. Але бюджетний кодекс недосконалий. Якщо сільська рада має такі підприємства, то по розрахунку забирають чималі вилучення. Кілька років тому з кожної гривні ми втрачали 79 копійок. На сьогоднішній день податок від фізичних осіб, на превеликий жаль, в сільську раду уже не надходить. Від підприємств, які знаходяться на нашій території, ми нічого не отримуємо.

Позитивним моментом є пайова участь. По закону, якщо будують якесь підприємство, частина коштів має надійти на рахунок Боратинської сільської ради. Так сталося, що саме під Луцьком сьогодні будують чимало підприємств. Від пайової участі до бюджету надійшов майже мільйон гривень.

Але дуже хотілося б бачити перспективу, бо якщо не знати, що буде у наступному році, то це неправильно. Хай це буде менша сума коштів, але ми повинні розуміти, що і від чого може отримати сільський бюджет. На жаль, це важко прорахувати, бо ніхто не знає, як сформують бюджетний кодекс у наступному році.

– У приватному секторі в Луцьку існує проблема з вивозом сміття. Багато жителів не купують сміттєві баки, а виставляють мішки зі сміттям біля парканів. А як у ваших селах організували вивіз нечистот?

– Прораховували для себе різні варіанти вивозу сміття. Найдешевшим виявися безплатний вивіз для наших жителів. На нових масивах плануємо трохи по-іншому зробити. Там уже думаємо про платні послуги. Але сміття у будь-якому селі повинні вивозити.

У нас жителі виставляють сміття, їде трактор і тоді людина його викидає. Є різні варіанти, як це можна робити. Хтось каже, що треба поставити сміттєві баки, але я не прихильник цієї позиції. Мені більше подобається та система, яка була в Ковелі. В певний період часу під’їжджає автомобіль  і люди викидають сміття. Таким чином воно не застоюється у смітниках.

В селі практично не так багато сміття. Вивозимо раз на тиждень. Якщо десь трактор не приїде, то той самий мішечок можна заховати в сарай, а через тиждень знову його виставити.

У нас є трактор і своє сміттєзвалище. Краще, щоб жителі сільради скидали сміття в якесь одне місце, яке ми можемо контролювати, ніж це буде 20-30 стихійних сміттєзвалищ.

– Які уже є досягнення та які негаразди виникають у медичній сфері сіл?

– Скажу так: досягнення у нас є, бо раніше було тільки чотири невеликих фельдшерських пункти. Сільська рада натомість збудувала нову сучасну амбулаторію. Коли ми почали її зводити, багато людей не розуміло, навіщо біля Луцька будують таке велике приміщення.

Напевно, ми десь бачили наперед, що буде реформуватися медицина і у нас наразі є доволі сучасні кабінети. Частину приміщення здаємо в оренду. Таким чином сільська рада має можливість заробити певну суму коштів. Орендують у нас приміщення під аптечний пункт, соляну шахту, стоматологічний та косметичний кабінети. Кошти, які отримуємо за оренду, стараємося повернути назад у медицину.

Коли амбулаторію тільки збудували, думали – підуть туди люди, чи ні. Повірте, пішло дуже багато жителів. Адже раніше треба було їхати в Липини, а сьогодні медичні послуги уже надають на території нашої сільради. Була проблема з сімейним лікарем, бо він був лише один. Але на сьогодні у нас уже два спеціалісти.

2

Боратинська амбулаторія (джерело: Волинський інформаційний портал)

– Чи існує у вас проблема нестачі місць в освітніх закладах? Як багато місцевих дітей відвідує школи і садочки Луцька?

– Сьогодні у нас фактично і в Рованцях, і в Боратині приймають дітей у школи. Якщо батьки хочуть, щоб діти навчалися у гімназіях, то вже їхнє право. Третя черга Боратинської школи ще недобудована, тому є над чим працювати у перспективі.

Більша проблема виникає в дошкільних навчальних закладах, тому що ми маємо лише один дитячий садочок, а другий, в Рованцях, ще недобудований. Це проблема, тому нам потрібно наразі працювати у напрямку розвитку дошкільної освіти.

Була ще у селі Голишів початкова школа. Тепер заклад закрили і ми розробляємо проектну документацію, щоб її реорганізувати в ДНЗ. Тобто загалом є перспектива відкрити ще п’ять груп, за рахунок Голишева і Рованців. Крім того, кілька днів тому відкрили шосту групу в Боратинському садочку.

– Нещодавно Луцьк підписав договори про співпрацю із Прилуцьким. Ви розглядаєте перспективу об’єднання або співпраці з обласним центром, чи вважаєте, що села Боратинської сільради і так самодостатні?

– Села, можливо, й самодостатні, але це право людей обирати, хочуть чи не хочуть вони приєднуватися. Жителі мають бачити, що повинно покращитися після децентралізації. На сьогодні, згідно перспективного плану Волинської області, ми більше розглядаємо об’єднання з сільськими радами, які є поряд. Тому що дуже важко сказати, до чого зобов’язує заключний договір.

Якби ж децентралізація дійсно відбувалася так, як вона планується. Говорять, що збільшиться фінансування. Це зрозуміло, але постає питання – на що воно збільшується? Яка сума коштів від децентралізації буде надходити у бюджет розвитку? Сьогодні, звісно, є стимул. Мінрегіонбуд дає певну суму коштів на підтримку об’єднаних територіальних громад, але мені дуже не подобається слово дає. Сільська рада повинна заробляти ці кошти. Бо сьогодні гроші дають, а завтра перестануть, і що тоді робити? Після об’єднання люди не повинні відчути якісь незручності.

Усе треба чітко прорахувати. Найбільше, що турбує у цьому плані, це освітня галузь. На мою думку, якщо у селі є школа, вона повинна там лишатися. Треба підняти рівень свого освітнього закладу, щоб дітки не їздили за 15-20 кілометрів в інші.

Але ми розглядатимемо різні пропозиції, які нам надходитимуть. Як сільський голова, я не можу щось стверджувати. Це будуть вирішувати люди.

– Скільки у Боратинській сільській раді наразі є вільних земель? Як, на вашу думку, найраціональніше їх буде використати?

– Земельний ресурс у нас є. Як би там не було, але найраціональнішим використанням земель на території Боратинської сільради є бізнес. Бо це не лише податки, а й створення нових робочих місць. Головне, щоб об’єкти були максимально екологічно чисті і пропонували хороший рівень заробітних плат.

Нині розглядають досить серйозну проблему міста Луцька – Старий ринок. У нас на території сільської ради збудований ринок біля підприємства «Кромбег енд Шуберт». Сільська рада без жодних проблем готова прийняти підприємців зі Старого ринку. Якщо їм буде зручно і якщо буде на це воля міськради – працюватимемо у цьому напрямку. Ми відчули цю проблему в Луцьку і стараємося на неї відреагувати.

– Як ви ставитеся до пропозицій забудовників (якщо такі були) щодо будівництва у селах Боратинської сільради багатоквартирних житлових будинків?

– Був один такий варіант. Підприємець мав дозвіл від архбудконтролю, але це зробили без згоди сільської ради. Люди до цього поставилися негативно і сільська рада не змінила цільове призначення будинку. Але через суди для підприємця якось це питання вирішилося. Це один такий випадок стався і надіємося, що він єдиний.

Ми не прихильники багатоповерхівок. Якщо два поверхи – то одне питання, але не більше. Хіба це має бути окремий масив для багатоквартирних житлових будинків. А якщо біля помешкань селян з’явилася б багатоповерхівка, то, думаю, ніхто не був би задоволений.

– Як відбувається співпраця із представниками бізнесу? Що повинен зробити підприємець, який, скажімо, хоче поставити у ваших селах об’єкт комерційного призначення?

– Перш за все підприємець повинен звернутися до сільської ради. Представники підприємств, які розташовані на території сільської ради, брали участь у якійсь нашій соціальній програмі. Чи освітлення вулиці зроблять, чи асфальт покладуть – у такому напрямку ми з ними стараємося працювати. Якщо, звісно, бачимо у цьому перспективу. Бо є різні об’єкти. Можуть бути такі, що для нас нецікаві, особливо, якщо це торгівля алкогольними напоями. Ми це не вітаємо на території сільської ради.

– Яким чином наповнюється бюджет сільради? Що сприяє найбільшому збагаченню сіл?

– Раніше суттєвим джерелом був податок з доходів фізичних осіб. Наразі найбільшим податком в об’ємі є акцизний збір, який надходить до сільського бюджету. І, звісно, пайова участь підприємців.

– Що у найближчій перспективі має змінитися у селах Боратинської сільської ради?

– Як я вже говорив, концентруватимемо увагу на продовженні роботи по енергозбереженню, добудовуватимемо дві школи, садочки. Найголовніше питання – правильно прийняти рішення щодо об’єднання територіальних громад.

Гостро стоїть також завдання для сільської ради щодо підтримки малозахищених верств населення та учасників АТО. Зараз у нас є 40 учасників бойових дій. Ми уже розробили проект і, думаю, найближчим часом зможемо стовідсотково їх забезпечити житлом. Звісно, ми не можемо все охопити, але хоч трішки фінансово стараємося підтримати таких людей. Крім того, на території сільради є більш як 100 багатодітних сімей.

Це все треба вирішувати комплексно. Чим багатша буде сільська рада, тим простіше буде це все виконувати.

Якщо об’єднаємося з якоюсь громадою, то розуміємо, що частину коштів треба буде вкладати туди. Головне, щоб після будь-якої реформи людям не стало жити гірше.

1

Ірина САСОВСЬКА та Оксана ВЛАСЮК

Фото Романа ДОМБРОВСЬКОГО

Використання цього матеріалу без дозволу редакції «Район.Луцьк» заборонене. Авторські права захищені українським і міжнародним законодавством. Під «використанням» мається на увазі повна або часткова републікація цього матеріалу на сторінках інших інтернет-видань (окрім соціальних медіа). Щодо використання матеріалу телефонуйте +38 066 413 29 28 або пишіть на редакційну електронну адресу [email protected].​