Історія одного безхатченка: почав жебракувати заради коханки-студентки

Безхатченки у Луцьку поділені на касти – «авторитетні» ночують на горищах. Загалом за два роки на Волині побільшало бездомних – на вулиці опинилося на чверть більше безхатченків у порівнянні з 2013-м.

Про це йдеться на сторінках тижневика «Сім’я і Дім».

«Нас буде більше, бо настав беспредєл», – пророкує 66-річний бездомний Віктор Вікторов. Обездолений з десятилітнім стажем розповів про повернення бандитських 1990-х, рабський труд у благодійників і поліцейський рекет.

ОДРУЖИВСЯ ІЗ САДИСТКОЮ

Життя під парканом Віктор не вибирав. За ліпших часів викладав у Прикарпатському університеті в Івано-Франківську. Фізик мріяв про захист кандидатської. Розлучився з дружиною із двома синами заради студентки-коханки. Квартиру залишив дітям, перебрався до неї в гуртожиток.

– Молодша майже на 20 літ, гуцулка з Буковини. Спочатку кохалися, а потім билися. Не знав, що їй подобається садистський секс. Із нею половина Франківська переспало. Не відав, а студенти всі сміялися, – зітхає Віктор.

Півроку якось терпів, почав пиячити. Звільнили з роботи, затим вигнала коханка. Почав жебракувати. Покликали старенькі родичі з Ківерців. Як померли, хату забрали їхні діти, а Віктора попросили повертатися додому.

– Отак опинився в Луцьку без житла і роботи. Тут знайшов Катю із Колків, теж молодша на 27 років. Живемо в підвалі на Соборності, – каже бездомний.

На працю не йде. «Яка робота, якщо по-людськи помитися ніде?» – виправдовується. Пенсію не отримує, бо не оформив. А документів немає, десь «посіяв». Горе заливає спиртним із співмешканкою.

– Купити спирт – не проблема, як два пальці обмочити. Є підпільні точки на Старому ринку, Караїмській, Хмельницького, на Балці. І вдень, і вночі. Дають на обмін – приносиш крадене, – каже бомж.

Джерело: loveopium-ru

ДЕСЯТИНУ ВІДДАЮТЬ РЕКЕТИРАМ

Бездомна громада з понад 30 луцьких обездолених тримаються купи – так званих комун. Так безпечніше, бо часто б’ють і грабують.

– Мусимо «кришу» наймати з колишніх зеків. Місто поділено на райони, у кожної комуни своя територія, сміттєві контейнери та урни. Є «смотрящі» на районі, переважно з рецидивістів. Теж бідують, але мають житло – врем’янку або облаштоване горище у висотках.

Із кожної зданої пляшки, кіло макулатури чи пластику мусять платити десятину рекетирам. Зазвичай жебраки чесні – не приховують доходи.

– За день маємо до півсотні гривень. «Металошукачі» – ті, хто збирає виключно металобрухт – заробляють до ста. Щопонеділка віддаємо дань «криші», – розповідає Віктор.

Джерело: ua_comments_ua

ЧІПЛЯЮТЬСЯ ЗБОЧЕНЦІ І «РАБОВЛАСНИКИ»

Попри захист, бомжів таки грабують. Переважно малолітні хулігани. Як відберуть гроші, знущаються: припалюють цигарками, змушують їсти землю. В поліцію не йдуть, бо марна справа.

– Весною побили Катю. Підійшли до патрульної машини, розповіли. «Не бухай і буде тоді щастя. Відійди, від тебе воняє», лише посміялися з нас, – скаржиться чоловік.

Обездолені ображаються, коли їх називають жебраками. Бо не ходять з торбою – самі заробляють.

– Жебракують цигани. В них своя мафія, особливо на автостанціях. Туди тицьнешся – можуть убити, – цілком серйозно переконує Віктор.

Допікають сексуальні збоченці. Спокушають харчами і спиртним, кличуть прийняти ванну.

– Дехто свідомо йде, знаючи про насильство. Зате після ночі приносить в «комуну» пакет з харчами і літр спирту. Ніхто їх не засуджує, – каже бездомний.

До релігійних благодійних організацій не потикаються. Переконують, ніби там їх експлуатують.

– Це рабський труд практично лише за харчі. А їжі нам вистачає, – сміється Віктор.

Натомість зголошуються на пропозиції випадкових роботодавців. На Старому ринку є «біржа праці». Там керує Сєня-тренер. Приїздять буси, забирають бомжів на об’єкти – де стовпці вкопати, де картоплю перебрати, де гній вигребти.

– Для роботи забирають і п’яних, тільки платять мало – як рабам, але годують, – зізнається чоловік.

Примітно, що більшість бездомних – чесні, однак спиті й загублені люди. Могли би грабувати і красти, але воліють сумирно ночувати під парканом.

– Хіба нашій державі потрібні злочинці? Можу грабувати, але не буду. Сподіваюся, що завтра хтось протягне руку допомоги… Чому рецидивісти мають по п’ять судимостей. Бо виходять в нікуди – тут вони нікому не потрібні, – зітхає Віктор.

1

Джерело: khutorskoy_ru

Розмовляв Роман ЖИЖАРА

Використання цього матеріалу без дозволу редакції «Район.Луцьк» заборонене. Авторські права захищені українським і міжнародним законодавством. Під «використанням» мається на увазі повна або часткова републікація цього матеріалу на сторінках інших інтернет-видань (окрім соціальних медіа). Щодо використання матеріалу телефонуйте +38 066 413 29 28 або пишіть на редакційну електронну адресу [email protected].​