«Вони дивляться і не бачать, слухають і не чують», – спеціаліст про дітей-аутистів

02 Квітня 2016, 14:00
8247

У медичному календарі 2 квітня – Всесвітній день поширення інформації про проблеми аутизму, випадки якого стаються все частіше, а відомостей справді замало. 

У спортзалі Центру розвитку дитини бігає четверо малюків віком від 5 до 7 років. З ними працює реабілітолог, під час заняття звучить музика. На перший погляд – це звичайні дітки, які в своє задоволення проводять час. Найбільше виділяється дуже активний хлопчик. Про таких, як він, кажуть «шило в одному місці». Ця дитина ні секунди не може спокійно всидіти: весь час бігає-стрибає. Інший хлопчик підійшов до жінки, мовчки її обійняв та усміхнувся.  

Коли вчителі взяли малюків на руки, у них почалася паніка, діти намагалися вирватись. Вдалося заспокоїти усіх, окрім хлопчика, який одразу видався найактивнішим. Малюк, якого називали Єгором, дуже неспокійно переносить будь-який контакт, його втримати можна лише секунд десять і  протягом цього часу дитина кричить. 

Керівник Центру Людмила Вознюк пояснює, що аутизм – це комплексне порушення психологічного розвитку дитини. 

«Проблема у тому, що дитина будь-яким чином уникає контактів, бо не витримує чужої людської енергетики, не терплять тілесного дотику. Для аутиста інша людина є стресогенною. Вони емоційно холодні. Може скластися враження, що це байдужі діти. Аутисти не розуміють потреби співпраці.  Але без співпраці дитина не може розвиватися», – розповідає пані Людмила.

За словами спеціаліста, найпершим виявом аутизму є те, що дитина не дивиться в очі, тож немає зорового контакту. Під час заняття, на якому вдалося побувати, це дуже добре помітно. Малюки справді не реагують на присутніх. Вони не розмовляють, не відповідають, коли до них звертаються. Реабілітологи протягом комплексного заняття постійно намагаються контактувати з дітьми та задіювати їх до спільної гри.

«Навчати дітей з аутизмом дуже важко. В них абсолютно відсутня функція наслідування. Цих діток можна характеризувати так: вони дивляться і не бачать, слухають і не чують», – розповідає Людмила Вознюк. 

Як вона зауважує жінка, діти-аутисти не розмовляють, хоча з артикуляційним апаратом у них все нормально. Тому їх треба вчити говорити. Втім перед таким навчанням цих діток треба привчити до контакту.

Також характерною ознакою дітей-аутистів є стереотипність мислення. З розповіді лучанки Надії, яка працює нянею в сім’ї з дитиною-аутистом, у підопічного буває справжня істерика, коли дівчина… змінює зачіску.

«Коли я приходила до них додому, то завжди перед дверима скидала шапку, шалик чи капюшон з голови. Тобто він завжди мене бачив з непокритою головою. Саме через це в нього тоді сталася справжня істерика, коли я надягнула капюшон. Коли зняла з голови – хлопчик миттєво заспокоївся», – розповіла няня дитини. 

Зараз у Центрі розвитку дитини займається три групи діток з Луцька і районів Волині. За словами Людмили Вознюк, деякі мами, які проживають далеко від міста, навіть винаймають в обласному центрі квартири, аби була можливість водити дітей на їхні заняття. Та клопітка робота з дітками-аутистами дає  результати. Людмила Вознюк розповіла, що у Луцьку була ситуація, коли дитину вдалося повністю витягнути з аутичного стану.

«Дитина мала діагноз аутизм, його розвиток був непрогнозований. Але завдяки правильному підходу, втручанню методів нетрадиційної медицини, хлопчик на сьогодні абсолютно самодостатній. Він на відмінно навчається в школі, абсолютно включений у соціум», – переконує Людмила Вознюк.

Наталка ПОЛІЩУК

За матеріалами газети «Сім'я і дім» 

Коментар
29/03/2024 П'ятниця
29.03.2024
Афіша
  • Сьогодні
  • Завтра
  • Незабаром